Володимир Львович Єшкілєв - Фаренго. Ч. 2. Гніздо

віскі на колір та консистенцію, друге: smell — понюхати — відчути усі нюанси та відтінки його запаху, swish — посмакувати — ледь-ледь торкнутись губами напою та відчути те, що фахові дегустатори називають «першою лінією» смаку, swallow — відправити до горла — оцінити «другу смакову лінію», splash — додати води — для розгорнення «третьої смакової лінії» віскі та повного заглиблення у його містику.

— Ціла наука.

— Ціле мистецтво, друже мій! Високе мистецтво насолоди вишуканими напоями. Нині, в епоху функційного спрощення усього сущого, майже забуте.

— Й де ж можна придбати цей нектар богів?

— Я вам презентую зі своїх запасів. Літрів зо двадцять, — пообіцяв Наварин. — Але, дивіться, друже мій, не пірніть у магію натуральних спиртів. Потім важко випірнути.

— У мене імунітет. А за віскі, лорде, моя вдячність буде не меншою за вашу ласку.

— Та на здоров’я… Отже, які у вас питання?

— Чи можу я запросити на Аврелію власних охоронців?

— Чим вас не задовольняють наші?

— Жодних претензій. Це, радше, моя примха. Охоронці — майже як члени родини. Важко звикати до свіжих.

— Розумію, — кивнув Надзвичайний міністр. — Дозвіл я дам. Але вартість їхнього перельоту на Аврелію вирахують із вашої зарплати. Примхи вартують грошей. Ви згодні?

— Приймається.

— Й це все?

— Ні, лорде, не все, — Маккосліб налив собі нову порцію віскі. — У тих аналітичних матеріалах, які я отримав, мова йде про безпрецедентну та непояснену активізацію ксеноморфів на Аврелії в останні кілька місяців.

— Так. Статистика, яку вам надали, є правдивою. За п’ять століть колонізації Аврелії такого раптового та повсюдного спалаху активності ксеноформ не спостерігалось. Ніколи. Розумієте? Ніколи за цілих п’ятсот років… Інформація конфіденційна. Населенню колонії ми справжніх масштабів цього явища не повідомляємо. Навіть нижча ланка офіцерів Кризової служби поки що не інформована про планетарний характер означеної… скажемо так, тенденції. До них доведена лише секторальна статистика. Паніка, як ви розумієте, нам ні до чого. Але об’єктивно, друже мій, ситуація насправді є загрозливою.

— Ця загроза й була причиною вашої пропозиції до мене?

— Зокрема.

«Зокрема! — відзначив про себе Ланс. — Так я і думав. Ну що ж, високородний лорде, ми до цього вашого „зокрема“ ще повернемось».

— В аналітичному звіті військового ксенобіолога Марвена, — продовжив він уголос, — зазначається, що планетарним центром активності ксеноморфів є метеоритний цирк Мефістофель[31]. Я продивився базу даних…

— Я вам розповім те, чого немає у базах даних, — з обличчя Наваріна немов зійшов лак; воно стало плюсклим і стомленим. Маккосліб згадав його персональні дані: старому лордові виповнилось дев’яносто шість стандартних років. Високородний старець відсьорбнув віскі й продовжив: — Цей метеоритний кратер увійшов до наших легенд. Роковий цирк Мефістофель. Прокляте коло Півночі. Він відносно молодий. Астероїд діаметром у чотири з чвертю кілометри впав на планету приблизно двісті тисяч років тому в приполярній зоні північної півкулі. Він практично знищив фауну і флору Аврелії. Те, що п’ятсот років тому знайшли тут наші предки, лише жалюгідні залишки давнього тваринного і рослинного світу. Наші палеонтологи розкопали скелети таких тварин… Земні динозаври, друже мій, були дрібнотою порівняно з тутешніми викопними чудиськами. Ви коли-небудь бачили реконструкції цих монстрів? Так? Ну, звісно, ви ж ксенобіолог за базовим фахом… Тоді маєте знати, що холодна епоха після падіння астероїда вбила цих унікальних створінь. На щастя, катастрофа не викликала такого сплеску вулканічної активності, як падіння подібної ж каменюки на Піфію. Інакше ми б не мали «другої батьківщини земної раси»…

Маккосліб знову проґавив появу секретарки. Він відчув запах вишуканих парфумів, коли та опинилась поряд зі столом. Це була інша дівчина, красивіша за першу, з довгими, ретельно заплетеними чорними косами й одягнена у ризиковано прозоре коктейльне плаття. «Якщо тенденція збережеться, наступна буде голою призеркою авреліанського конкурсу краси», — припустив Ланс. Секретарка, тим часом, спритно розлила чергову порцію віскі й вийшла крізь замасковану під обличкування кабінету мембрану.

— …Ще отці-першопрохідці, — вів далі Наварін, — помітили в районі цирку Мефістофель дивні геофізичні аномалії. Там практично не працює зв’язок, сліпнуть сканери, навіть ГРЛ відмовляє. Над цирком щогодинно проносяться такі магнітні бурі, що виходить із ладу вся позитронна та електронна техніка. Навіть в електричних трансформаторах плавляться сердечники. Більше того, людська психіка не витримує там і тижня. Психічні патології, навіяні аномальною зоною, на диво стійкі. Для реабілітації інвалідів довелось побудувати спеціальний шпиталь. Закриті дослідження цих феноменів ідуть там від доби піонерів, але ефективного захисту від ментального впливу аномальної зони ми не маємо й досі. Більш як чотири мільйони квадратних кілометрів поверхні планети є непридатними навіть для тимчасового перебування там людей. Є великі області, де ніколи не ступала нога представника земної раси. Ще гіршою є ситуація в тих горах, що оточують Мефістофель. Звідти цілою планетою розповзаються найнебезпечніші ксеноморфи. Ми навіть розглядаємо можливість ядерних ударів по найбільших гніздилищах поліпод і адельм. Цієї інформації ви ніде не знайдете. Всі розмови про це — абсолютне табу. Розголошення карається повною довічною ізоляцією. Ще двісті років тому Рада колонії прийняла спеціальну секретну постанову з цього приводу. Ви, Маккослібе, за посадою тепер входите до вузького кола персон, яким надаватиметься вичерпна інформація з цієї проблеми.

— Тобто, наскільки я вас зрозумів, лорде, офіційний рівень придатності Аврелії до життя нашої раси не відповідає істині? Лідери Золотої Планети дурять людство п’ять сотень років?

— У всій повноті проблема стала зрозумілою тоді, коли вже почалось масове заселення нашого світу. В кінці третього століття космодроми Аврелії приймали до мільйона переселенців щомісяця. Орбітальні бази не встигали обслуговувати кораблі. Нові поселення виникали ледь не кожного дня. Наші попередники вирішили не сповільнювати темпів колонізації. У цьому вони знайшли повне розуміння та сприяння тодішніх лідерів Імперії.

— Ще б пак, — кивнув новий керівник Кризової служби, — тоді в інфраструктуру колонії спрямували такі інвестиції, що будь-кому заткнули б рота. Корпорації, які сіли на трильйонні фінансові потоки, просто не дали б згорнути колонізації. Хто тоді в імперському уряді був відповідальним за розвиток авреліанської інфраструктури? Лорд-канцлер Харре?

— Я вважаю, що не варто обговорювати дії наших предків з такої точки зору, — з притиском зауважив Наварін. — Отці-засновники колонії були видатними людьми. Їхніми зусиллями Аврелія перетворилась на Випереджаючу планету. Чи мали вони рацію щодо «проблеми Мефістофеля», чи, навпаки, помилялись, чи присутня була тоді корупція, де саме і в яких масштабах — все це тепер уже історія. І займатимуться нею професійні історики згідно з відповідними дозволами. Спекулювати історією Аврелії ми нікому не дамо. Це, друже мій, наша фундаментальна цінність. За кожну перемогу, за кожний крок у цій історії заплачено не