Тіна Волф - Коли поруч Марічка, Тіна Волф

— Знаєш, я подумала, що якби ти не зважився діяти… я, можливо, теж не зважилась би. І ми б ходили поруч ще роками, мов дурники.

— Зате тепер ми два щасливі дурники, — посміхнувся Артем.

Марічка засміялась і поклала голову йому на плече.

— А знаєш, що найкраще в цій історії?

— Що ми нарешті разом?

— Так, що ми разом і з нами наша любов.

Вони замовкли. Лише вітер торкався гілок дерев за вікном. Артем подумав, що ніколи ще не відчував себе настільки вдома, як у цей момент. Не через стіни чи стелю, а через людину поруч.

Марічка підняла голову і тихо сказала:

— А ще... я купила нову піжаму з пінгвінами. Тобі сподобається.

Артем подивився на неї — і зрозумів, що для нього вже немає кращого світу, ніж той, де поруч сміється ця дівчина з пінгвінами на піжамі.

КІНЕЦЬ

(або тільки початок?)