Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Тридцять дев'ять розтрощених мрій

Розбиті мрії валялись між чорних валіз. 
Хтось кричав поміж станції, тільки його не чули. 
На вокзалі лежали холодні уламки гільз,
Наче там їх сьогодні просто забули. 

А бруківка мовчала. Мовчали і губи людей,
Що хотіли втікти, але там і на місці заснули.
Краматорськ божеволів, подібно до крику сирен,
Поки десь над дахами летіли ракети та кулі. 

Тридцять дев'ять загиблих і стільки ж розтрощених мрій,
Які більше ніхто не зуміє здійснити. 
Вони досі лежать на землі, повні втрат та надій,
Поміж чорних валіз, які вже не відмити.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍