Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

— А я й не старався тебе втішати, — мовив він, а тоді

похопився: це ж він ненавмисне нагадав про загиблого.

Вони кремували губернатора Траїнґа разом з іншими

жертвами катастрофи. Якщо не рахувати одного поселенця, що

запізно звернувся до лікаря із безнадійно занедбаним раком

кісток, ці загиблі стали першими смертями у цьому новому світі.

І, звісно, це було й перше тут убивство, до того ж колективне.

Але після тієї трагедії місцеві люди засвідчували саму лише

доброту. Лусія Мертон, та сама лікарка, що після трощі прийшла

їм на поміч, виходжувала усіх, хто вижив. Поясанин із Церери, Джордан на ім’я, приносив Елві їжу, яку його дружина варила

для поранених. Місцевий священник запросив її приходити на

відправи у сільський храм. Усе свідчило-промовляло за цих

мешканців Нової Землі: безперечно, вони були добрі, лагідні, щирі люди. Ото тільки, що хтось та вбив губернатора й ще

десяток людей.

Табір співробітників КЕХ розташувався на південь від села.

Включно з Елві та Фаєзом, майже половина службовців КЕХ

вирішила прийти на збори сільської громади. А решта: хто

загруз у своїй роботі, а хто надто покалічений був. Та й Елві, коли б не переконання, що це ж частина її роботи: просвітити

всіх про ризики забруднення екосфери — і вона, либонь, залюбки лишилася б удома.

Більшість персоналу КЕХ була польовими науковцями. Всі, хто

вирішив туди прийти, вбралися так, щоб було комфортніш, і

Елві пішла у неробочому одязі. У фірмових одностроях прийшла

сама тільки безпекова команда. Гобарт Рів, заступник Мертрі, привів трьох озброєних охоронців: усі в уніформі КЕХ, завдяки

чому вигляд вони мали чи солдатів, чи поліції. Ці прибули не на

важкому шатлі, а в легкому «човнику», зразу після катастрофи.

Коли зі штаб-квартири КЕХ надійшло розпорядження, щоб до

прибуття спостерігача ООН більш ніхто з персоналу не

спускався

на

поверхню

планети,

Рів

уже

займався

розслідуванням того, що він називав «інцидентом».

Приміщення для зборів громади було однією зі сторін

центрального сільського майдану, а навпроти, через брудяку й

каміння, височів храм. Коли б не колекція релігійної

іконографії, то й нелегко було б розрізнити, де закінчується клуб

і починається храм.

Стільці були пороблені з рудокопських чанів та модифікованих

аварійних кушеток. Якби село постало десь у помірнішій частині

планети, то можна було б використати щось із місцевої

рослинності, якийсь аналог дерева. Але ж саме тут літій

підіймався найближче до поверхні, й саме літій міг принести

громаді найбільше коштів. Отож ці представники людства, немов який мікроорганізм, що рухається до осередку своєї

концентрації, й зосередилися на цих двадцяти квадратних

кілометрах.

Елві сиділа позаду, разом з іншими службовцями КЕХ, тоді як

Рів зі своїм безпековим роєм зайняв місця ближче до передньої

частини, де сиділи місцеві мешканці. Вона спостерегла, що там

панує сегрегація: ні ці з тими, ні ті з цими не обмінялися

жодним словом. Ніхто не запровадив того розколу, але він був.

Міхаела, атмосферна фізичка, сиділа усміхнена поруч з Елві.

Аннеке й Тор, геоінженери обоє, сиділи, тримаючись за руки, з

другого боку. Фаєз, умостившись на кушетці за спиною Елві, перемовлявся з Судьям, що спустилася на поверхню в першому

невеличкому шатлі, вже після трощі. Чи то інциденту. Нападу.

Аннеке прихилилася до Тора й щось йому шепнула. Той

зашарівся й закивав головою, чи не занадто енергійно. Елві

постаралася не звертати уваги на ті любовні ігри сусідів.

Мером Першої Висадки була марсіянка на ім’я Керол Чівеве: з

грубими рисами, щиро поясанською вимовою та простенькою

стрижкою «під макітру». Одначе тутешні називали її не мером, а

«координаторкою». Вона закликала збори до порядку, й Елві

відчула, що серце її забилося частіше. Поясани прийняли

порядок денний, і збори почали свою роботу, але визначені

питання були важливіші для них, а не для Елві чи КЕХ: дотримання графіку роботи систем водоочищення; чи прийняти

кредитну лінію