Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

не побігаєш. Вона відкрила свого ранця, залускотівши пальцями по чорній гратчастій тканині, а тоді

обережно взяла ящірку в процесі харчування й посадила

досередини. Погляд тваринки недовірливо блиснув на неї.

Недовіра не без підстав!

— Вибач, маленька! — перепросила біологиня. — Це ж в ім’я

науки.

Вона закрила ранця і ввімкнула аналітичну послідовність.

Ящірка загинула миттєво, і почався розбір структур її організму, їхня каталогізація. Тонесенькі голочки заходилися прошивати

трупик, забираючи взірці всілякого штибу й подаючи дані до

системного узагальнюючого аналізатора. Поки дослідниця

додибає до своєї хатини й дістане з ранця ті два трупики, аби

зберегти й закаталогізувати їх, і псевдоящірка, й її жертва вже

будуть змодельовані в її комп’ютері, й терабайти інформації

готові будуть полинути до «Едварда Ізраеля», а вже звідтіля — в

лабораторії на Місяці. Тому сигналові потрібні будуть кілька

годин, аби пройти відстань, яку Елві пролетіла за півтора року, але протягом цих годин вона, та ще її робоча група, лишатимуться єдиними людьми — з усіх тих мільярдів людей

земного типу, розсіяними по безлічі планет — котрі знають усі

секрети цієї маленької істотки. Якби оце сам Пан Біг зійшов до

неї й запропонував їй, за цей невеличкий скарб, усю

Александрійську бібліотеку, вона б нізащо не пристала на такий

обмін.

Некрутим схилом Елві дибала вділ до своєї хатини, а перед

нею простиралося рудокопське селище. Крихітне було воно. Дві

паралельні вулиці, а посередині прогалина, що правила за

містечковий майдан. Будиночки були стулені почасти з

припасів, які привезли з собою поселенці, а почасти з того, що

вони могли знайти на поверхні планети. Все там стояло під

трохи хаотичними кутами, от мов який велет розсипав жменю

свого доміно. А Елві звикла до суворо прямокутної архітектури, яку диктувало життя там, де цінувався кожен метр простору. Тут

це правило не прижилося, і від того містечко мало органічніший

вигляд: мов просто щось із землі виросло.

На ґаночку її хатини сидів Фаєз. Його шкіра посмагліла за ті

кілька тижнів, що минули після кораблетрощі. Попереднє

гідрологічне ознайомлення протримало його та ще кількох

членів наукової команди майже два тижні в полі.

— А знаєш, що полюбилося мені на цій планеті? — замість

привітання спитав її Фаєз.

— Нічого не?..

Він скривився, удаючи з себе скривдженого.

— Полюбився мені період її обертання! Тридцять годин. Тут

можеш натрудитись за цілий земний день, засидітися й

нажлуктитись у пивничці — й все одно мати попереду ще цілу

ніч сну! Вже й не знаю, чом не додумалися ми до цього, ще як

сиділи вдома.

— Тож є тут і свої переваги, — мовила Елві, відмикаючи двері й

заходячи досередини.

— Звісно, це означає, що минулого місяця ми пробули тут

майже шість тижнів, — провадив Фаєз, — але, дякувати Богові, нас не закинули на одну з тих дзиґ, де сонце заходить що шість

годин. Що вже й казати про тамтешню відсутність гравітації…

Її складаний будиночок був по суті однією кімнаткою, чотири

на шість метрів, де якось ущільнено вміщалися і ліжко, й душ, і

туалет, і кухня, й робочий куточок науковця. Коли вона клала

свого ранця в архіваторський блок, її вразило, наскільки її праця

зводилася до висновків із першого погляду. От як із тією

псевдоящіркою: щойно Елві уздріла її спрямовані вперед очі, так і виснувала: це хижак! Хоч би й хто глянув на її хатинку, то

здогадався б відразу: цей проєкт задумано так, щоб мешканець

усвідомлював, що тут кожен сантиметр простору — премія. Усе

тут було довершеним артефактом свого призначення. Ось чому

еволюція є таке розкішне явище. Елві глянула в дзеркало над

умивальником. Обличчя покрилося тонким шаром бежевого

пороху, мов хто загримував її перед виходом на сцену.

— Не хочу цим займатися! — мовила вона, утираючи щоки

вологою серветкою.

— Дивись на яснішу сторону справи, — порадив Фаєз. — Поки

що вони лиш один разок спробували повбивати нас.