Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Вона вас неправильно розуміє! Це звучить як виклик.

Магістр хитромудро вилаявся.

— Значить, будете ви питати! А то, ця малеча, уперта як стадо баранів! Пішли Януш, проведу вас до кімнати, а то навіть ти блідий.

— Я за сестру хвилююся.

— Вона скоро прокинеться, і непритомність перейде у звичайний сон. Головне, не розбудіть її. Відразу переодягніть і не чіпайте потім. Загалом, як завжди, — сумно зітхнув лікар. — Не діло, таких маленьких змушувати так працювати!

— Вам сказали, що на кону. І вона, це дуже добре розуміє і якщо ми спіймаємо тих виродків, Лія буде в безпеці і можливо, навіть додому зможе повернутися. І бути просто дитиною і насолоджуватися дитинством!

Потрібного результату ми досягли рівно через місяць. При цьому Оур мало не посивів поруч зі мною і ледь не побився з лікарем. На мене в них зриватися не виходило, навіть відчитати толком. Ось вони й гризлися між собою, коли я вирушала в чергову непритомність.

Оур зміг записати все, що бачив брат. Бо основну інформацію добував він. Але коли переглядав, де це і хто за цим стоїть, бліднув від злості, поруч стояв лікар і тихо матюкався.

— Лія, ні!

Тільки й встиг крикнути Оур, коли я вже усвідомлено викликала нове ведіння і, природно, одразу втратила свідомість. До тями прийшла наступного дня, і брат дивився на мене докірливо. Але після своїх занять відвів до Оура. У того вже були знайомі нам правоохоронці разом із дідусем Теосом.

— І що ж ти таке захотіла дізнатися? — сердито запитав Оур.

— Гей, легше з моєю онукою!

— Ви б її видерли, бачачи, що вона робить! Бачите сивину, це завдяки їй!

У магістра і справді сивина з'явилася на скронях. Мені навіть соромно стало, але ненадовго.

— Ми ж заради доброї справи, — сказала йому винувато, — і дівчаток потрібно врятувати. Я просто хотіла дізнатися як?

— Дізналась? — уже м'якше запитав магістр.

— Ага, але вчора не запам'ятала.

— Януше, ти з нею знову у зв'язці!

Брата цей місяць теж вимотав. Учора, коли він дійшов зі мною до кінця, то ледь встиг мене вирвати, до того, як було б мало приємно. Але він бачив моє ведіння цілком і боявся, що це колись може зі мною статися. Януш став набагато більше викладатися на всіх тренуваннях, що ледь не призвело до сильного перевантаження. Магістр Ялін, коли дізнався, через що так мій брат упахується, трохи його напоумив і грамотно допоміг розподіляти сили та поступово збільшив йому навантаження. Не забуваючи, мене при цьому не слабо ганяти. І не давав весь час сидіти з уроками.

— Лія! — рявкав магістр — Іди побігай.

При цьому так посміхався, що в мене мурашки бігли по шкірі. І якщо не буду бігати, ще щось складніше змусить робити. Так от і розважалася до занять в Оура.

Сьогодні було досить легке і коротке ведіння. Просто порада до кого звернутися, що показати і коли це все зробити. Коли ведіння переписали і переглядали, дідусь із колегами здивовано поглядали на мене і посміхалися.

— Ти наше маленьке диво, — сказав дідусь із посмішкою.

— Сподіваюся, це допоможе маленькому диву бути дитиною і вирушити додому. Особисто я хочу побачити цю йогозу вже повнолітньою і не раніше. Сподіваюся, доживу.

— Доживете, магістре! — сказала з усмішкою.

А Оур тільки головою похитав, помітивши, як засвітилися мої очі блакитним. Але не став питати, що я побачила в його майбутньому.