Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

Ченці на чолі з Агіасом прийшли вчасно. Вони з'явилися несподівано, вставши позаду Дітара, їх було дев'ять. Бесіда Ашоки і Глави Братства обірвалася. Цар подивився на озброєних кантрі ченців.

– Хто ви? – Запитав він воїнів, але за них відповів Дітар:

– Це моє Братство. – Сказав Нісан і звернув увагу, що і друг Агіас, теж стоїть серед них. Це означало, що Міха повернув йому назад титул кантрі ченця.

Ашока не знав цих людей, він бачив їх вперше і те, що вони були озброєні, насторожувало його.

– Братство. – Вимовив Цар. – Братство дев'яти невідомих.

Ченці мовчали. Вони чекали наказу свого Глави, але Дітар теж мовчав.

– Киньте свої мечі. – Наказав Ашока. – Я стою без зброї, вам нічого боятися.

– Киньте зброю в колодязь. – Повторив Дітар слова паломника. – Вони нам не згодяться. Війни закінчилися.

Кантрі ченці опустили свої мечі в колодязь, і звук сталі об каміння пролунав в саду.

– Тепер нашою зброєю будуть книги Ханоя. – Сказав Дітар і дістав одну з дев'яти книг, що зберігали ченці в себе. – Час битв пройшов. Братству треба влитися в новий світ, і тому, у вас буде новий Глава.

Після цих слів він обернувся до Ашоки.

– Шамбала зберігала в собі всі знання світу, і Ханой намагався зберегти їх від інших. Він написав дев'ять книг, в яких зібрав всі секрети і наказав Братству охороняти їх. Тепер зберігати цю таємницю будеш ти!

Нісан Дітар взяв свою мантію і протягнув її Цареві Ашоці. Ченці спостерігали за тим, що відбувалося, і як тільки паломник прийняв дар ченця, вони схилили голови і опустилися на коліно перед ним.

– Тепер Братство в твоїх руках, Ашока. – Сказав йому Дітар.

Все сталося занадто швидко, і йому треба було час, щоб повірити в усе це.

– Що це означає? – Розгублено вимовив Ашока.

– Це означає, що твоя любов стала сильніша за меч. Я глибоко зворушений твоєю великодушністю і самовідданістю. Тепер ми підпорядковуємося тобі.

Ашока ще раз подивився на присутніх. Спочатку на Дітара, а потім на кантрі ченців, що стояли перед ним. Він ще раз переконався, що вибрав правильний шлях. Ніхто не зміг перемогти Таємне Братство ченців ні мечем, ні стрілою. Всі, хто йшов до них з ненавистю – гинули від ненависті. Хто бажав їх знищити – був знищений ними. Але тепер Ашока прийшов до них з любов'ю і співчуттям – і отримав їх відданість і підпорядкування.

– Та буде так. – Погодився Цар. – Братство "Дев'яти невідомих".

Кантрі ченці підвелися в повний зріст, і Дітар встав поряд з ними. Вони настільки вірили Дітару, що ні в кого не виникло і думки сумніву в його рішенні. Всі його дії, навіть ті, які здавалися абсурдними, в результаті приносили перемогу. І ця дія була одною з таких.

– Чому так? – Пошепки запитав у нього Агіас.

– Ми воїни, а Ашока паломник. – Відповів Дітар. – Люди і світ змінилися. Народ повірив в нього і йде за ним. Але до чужого правителя в них буде недовіра. Так я позбавляюся від всіх труднощів, а Братство буде максимально корисне для світу. Ми втратили тридцять років і це кращий спосіб їх повернути.

Ашока надів мантію Нісана. Він відчув її силу і ту відповідальність, що поклав на свої плечі. Цар випробовував величезну вдячність ченцеві за довіру.

– Як сандалове дерево зношує себе, щоб дати прохолодну і ароматну пасту людям, як цукрова тростина дає свій приємний сік людям і стає тоненькою висохлою шкіркою, як свічка згорає повністю, але дає світло іншим, так і все моє життя буде присвячено благу інших. Я наполегливо працюватиму і навчатиму людей жити справедливо, по Дхармі, чесно і морально. Що б всі жителі цього світу могли жити вільно та спілкуватися, і не відчуваючи різниці між собою.

– Сказавши ці слова, Ашока сам схилив коліно перед ченцями, на знак глибокої поваги.

– Ми зберемося знову, а поки що нам всім треба відпочити.

На цьому зустріч ченців була закінчена, і Ашока повернувся в храм, де провів у молитві цілу ніч.

Сонце зайшло. Його червоне полум'я забарвило небосвід. Темні хмари пливли по небу, йдучи вдалину. Монастир затихав. Більше не було звуків співу, молитов і мантр, ударів дзвонів чи розмов ченців. Паломники і віряни відходили до сну в своїх гостинних домах. Були і ті, хто, розставивши намет, ночували на вулиці. Деякі навіть зовсім не лягали, а, влаштувавшись у вівтаря, йшли в глибоку медитацію. Агіас і Дітар попрямували переночувати в храмі.

Проходячи по стежинах, освітленими ліхтарями, друзі відчували неймовірний спокій і умиротворення.

– Може тут все і відбудувалося по-новому, але я все одно відчуваю, що це мій будинок. – Сказав Агіас, розглядаючи вечірній Монастир.

– Тепер, це будинок для багатьох.

– Багато що змінилося. Наш Монастир, світ навколо нього, люди і навіть наше Братство.

– Тут ти правий, Агіас. Час рухається, щоб не відбувалося. Не в наших силах його міняти, нам лише дано вибирати, що робити у відведений для нас проміжок часу, який ми називаємо життям.

– Я б не повірив, що Ашока вибере шлях ченця, будучи таким кривавим імператором.

– Тому він і перестав ним бути, для того, щоб стати тим, ким він зараз є. Він керував величезною імперією, як здібний імператор, вмілий законодавець, герой, який не знав поразок. А тепер, як чернець серед царів і благородний проповідник Дхарми. Він став своїм власним вчителем і бажав тільки одного – бути справжнім учнем Дхарми. Він присвятив своє життя щастю і добробуту своїх людей.

– Добра риса будь-якого воїна – це твердість наміру. Ашока хороший воїн і він показав це в війні з Калінгою, а тепер покаже в війні за справедливість.

Дітар дуже глибоко поважав царя за його вчинки. Він був дуже радий, що Ашока перейняв цінності життя в самого кращого вчителя – у совісті. Багато хто шукає собі духовного наставника, не замислюючись над тим, що природа вже все передбачила і вклала в людей здатність розрізняти. Розрізняти – що добре, а що погано. Що тимчасове, а що вічне. Що значиме, а що ні. Тільки слухаючи себе, людина може наслідувати Дхарму.

– Він далеко випередив свій час. – Знову почув голос Дітара його супутник. – Його приклад, це повчальний урок для сучасного світу. Могутній цар, який обернувся спиною до війни і насильства, прийняв послання світу і добра. Це те, чому вчив нас Ханой, і це те, чому тепер вчить Ашока.

Глава 82

"В Братстві всі ченці рівні.