Оксана Мрійченко - Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко

— І яка була реакція?

— Оскаженів твій колишній, — зітхнула Поліна. — Але трощити мій салон не став, просто пішов геть.

— Господи, коли ж він нарешті дасть мені спокій?

— Ти два роки була під його владою. Єгор звик вважати тебе своєю власністю. Це тиран, а не чоловік. Тобі б втекти від нього якомога далі.

— Я винна Єгору купу грошей. Тепер ще й тебе втягнула, — Ксюша важко зітхнула. — Будь обережною, Поль! Єгор страшний в гніві.

— Мене він не ризикне зачепити! — впевнено заявила Поліна. — А от за тебе я хвилююся! Добре, що цей мерзотник не знає твого нового номеру телефону.

Завершивши розмову з подругою, Ксюша швидко подолала решту шляху та увійшла до просторого супермаркету. Апетиту не було зовсім, але дівчина розуміла, що мусить хоча б щось з’їсти. Блукаючи магазином, Ксюша взяла йогурт, булочку та упаковку шоколадних цукерок, а дорогою до каси захопила пляшечку білого вина. Голова була нестерпно важкою від тривожних думок і дуже хотілося отримати хоч якесь полегшення. Сьогодні п’ятниця, тож можна дозволити собі трохи розслабитися. 

Розрахувавшись за покупки, дівчина вийшла на вулицю та рушила назад до готелю. Опинившись у своєму будиночку, Ксюша замкнула двері, поставила пакет на підлогу, розвертаючись обличчям до центру кімнати… І заклякла на місці, бо погляд натрапив на те, від чого серце огорнулося крижаним холодом. Фотоапарат, який вона залишила на краю стола, тепер лежав на підлозі. Ксюші вистачило секунди, щоб підхопити його в руки. Розум до останнього намагався вірити, що все не настільки погано. Проте ця надія безслідно зникла, коли очі дівчини натрапили на величезні тріщини, які безжально розрізали лінзу об’єктиву в кількох напрямках. Ні, тільки не це!

Ксюша відчула, що повільно осідає на підлогу, продовжуючи стискати фотоапарат у руках. Христина казала, що це найновіша модель. Страшно навіть уявити, скільки вона коштує! І як тепер працювати? Не робити ж фото для замовника на телефон! Ксюша голосно схлипнула, відчуваючи, що починає тремтіти та приречено дивилася на тріснутий об’єктив, який неначе відзеркалював все її розбите життя. Бажання здатися стало настільки сильним, що Ксюша просто не могла йому опиратися. Навіщо боротися, якщо все марно?

Ксюша повільно підвелася на ноги, поклавши розбитий фотоапарат назад на стіл. Сльози, що котилися по щоках солоними струмками заважали чітко бачити кімнату, але погляд все ж таки вихопив одну деталь. Ксюша добре пам’ятала, що після завершення роботи підсунула стілець до самого столу, щоб не займати дорогоцінного вільного простору. А тепер стілець стояв трохи боком. В будиночку хтось був! А фотоапарат опинився на підлозі зовсім не тому, що впав. Та й як він міг самостійно впасти зі столу? Землетрусів в Одесі наче не було. А у декого точно є запасний ключ від будиночка… Дівчина поспіхом витерла сльози та рішуче пішла до дверей. Якщо Діана думає, що ця витівка зійде їй з рук, то вона глибоко помиляється!

Ксюша вирішила почати пошуки головної адміністраторки з території біля басейну. Діана дійсно була там, контролюючи останні приготування до вечірки. Ксюша рішуче підійшла до жінки та зупинилася, вдивляючись в її обличчя. Діана спокійно зустріла цей погляд, а на її обличчі з’явилася зухвала усмішка. І Ксюша одразу зрозуміла, що не помилилася у своєму припущенні.

— Як тобі відчуття? — запитала вона, вдивляючись в очі головної адміністраторки, що сяяли задоволенням. — Насолоджуєшся помстою?

— Ти про що? — здивування на обличчі Діани було таким же фальшивим, як і її силоміць натягнута ввічлива посмішка.

— Про мій розбитий фотоапарат!

— Ти фотоапарат розбила?! — ахнула Діана. — Отакої! Треба обережніше поводитися зі своїми речами!

— Я знаю, що це зробила ти! — крикнула Ксюша.

— Справді? — Діана хитро примружила очі, а тоді нахилилася до самого обличчя дівчини та прошипіла. — А ти доведи! Зможеш?

Ксюша стиснула кулаки від безсилля. Доказів дійсно немає, ніхто не повірить. Всі будуть думати, що вона намагається перекласти свою провину на когось іншого. Ліміт витримки було майже вичерпано і Ксюша відчувала, що от-от станеться вибух. Дівчина розвернулася та побігла назад у свій будиночок. Опинившись всередині, вона замкнула двері та опустилася на шезлонг, ховаючи обличчя в долонях. Нестримний потік сліз сховав весь світ за щільною мутною завісою і Ксюша навіть не намагалася його зупинити. Все одно ніхто не бачить.

Всі думки зникли під хвилею відчаю, яка накрила розум. Ксюша плакала кілька годин поспіль, випускаючи назовні всі ті пекучі емоції, які назбиралися за цей тиждень. Але полегшення не було. Коли сльози нарешті трохи вщухли, дівчина помітила, що вже початок дев’ятої. Ксюша вмилася прохолодною водою та підійшла до пакета з продуктами, який досі стояв на підлозі, витягнувши з нього пляшку вина. Дуже хочеться хоч ненадовго забутися і втекти від реальності. Сьогодні можна втопити свій відчай в цій пляшці, а завтра зателефонувати Христині та в усьому зізнатися. Проте залишатися на самоті в замкненій душній кімнаті Ксюші не хотілося. Краще напитися в більш приємному місці!

Ксюша почекала до дев’ятої, а потім взяла пляшку, вийшла з будиночка та рушила через міні-парк в бік пляжу. Охайні доріжки під густими деревами зараз були порожніми, але з боку басейну линула весела музика. Схоже, що вечірка вже почалася. Чудово, пляж має бути порожнім! Опинившись на березі, Ксюша сіла на пісок, який досі зберігав тепло сонячних променів. Море ніжно цілувало берег, а грайливі хвилі неначе танцювали в такт акордам музики, що ліниво пливла в м’яких сутінках літнього вечора. Ксюша зняла з верхньої частини пляшки фольгу і побачила під нею твердий корок, який закривав отвір. Просто клас! І як його відкрити голими руками? Прокляття, навіть напитися не вдасться! Ксюша відчула, що очі знову наповнюються сльозами та роздратовано відставила пляшку убік, занурюючи її в м’який пісок. Підтягнувши коліна до себе, вона міцно обхопила їх обома руками та перевела погляд на тонку смужку обрію, де море зустрічалося з небесним куполом. Сонце вже повністю сховалося, але легкі хмари над водою досі палали всіма відтінками рожевого. Дуже гарно! Сліз більше не було, але тепер Ксюша відчувала в грудях болючу порожнечу, від якої розповсюджувалось холодне відчуття самотності. Поринувши в роздуми, дівчина абсолютно не почула позаду себе тихих кроків. Тому навіть трохи злякалася та підскочила на місці, коли за її спиною пролунав приємний чоловічий голос: