Леся Українка - Поезії, Леся Українка

с. 254. Датується за першодруком 1895 р. Подається за першодруком.

 

Slavus-sclavus - Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 255. Автограф не зберігся. Датується за першодруком 1895 р. Подається за першодруком.

 

Братові й сестрі на спомин.- Вперше надруковано в Наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1948, с. 120-121. Автограф: ф. 2, № 4. Дата автографа: 5/XII 1896. Подається за автографом.

 

«Не дорікати слово я дала...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 8. Автограф: ф. 2, № 728. Дата автографа: 2/II 1897. Подається за автографом.

 

«...Так прожила я цілу довгу зиму».- Вперше надруковано в «Літературній газеті», 1945, 27 вересня. Автограф: ф. 2, № 707. Датується орієнтовно за автографом 25.IV 1897. Подається за автографом.

 

«Ти, дівчино, життям розбита, грай!».- Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 11. Автограф: ф. 2, № 707. Датується орієнтовно 1897 р. Подається за автографом.

 

Прокляття Рахілі (Апокриф).- Вперше опубліковано в ЛНВ, 1918, кн. 1, с. 3-5. Автографи: ф. 2, № 733 (чорновий) та № 732 (чистовий). Датується орієнтовно 1898 р.

У чистому автографі викреслено останні вісім рядків:

 

І зникла тінь в підземному Шеолі,

А крик лунав ще довго в чистім полі

І невиразною луною долетів

До тихої вигнанниці - Марії.

І син її крізь сон зненацька затремтів.

А мати здійняла свій погляд, повний мрії,

До зірки, та зоря вже ледве променіла -

На сході заграва, мов кров’ю, червоніла.

 

Подається за чистовим автографом.

 

«Якби я знав, що їм нема рятунку...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Твори у 5-ти т., т. 1, с. 168-170, Автограф: ф. 2, № 727. Датується орієнтовно 1898 р. Подається за автографом.

 

Impromptu.- Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 12. Автограф: ф. 2, № 656 (чорновий).

Датується орієнтовно 1898 р. Подається за автографом.

 

«Як я люблю оці години праці».- Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях» (Харків), 1923, № 3, с. 5-6, під заголовком «Години праці». Автограф: ф. 2, № 729. Дата автографа: 19.X 1899. Подається за автографом.

В автографі після рядка 60 («А тим розмовам був лихий кінець») закреслено:

 

Як свічка танула дівчина необачна

І ряст недовго їй топтати довелось,

І ще якби вона завчасу схаменулась,

То, може, ще її пости та молитви

Від перелесника лихого захистили.

 

«Дивилась я на тебе і в ту мить...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Твори в 5-ти т., т. 1, с. 182. Автограф: ф. 2, № 636. Датується орієнтовно 1898-1899 рр. Подається за автографом.

 

«Часто кажуть: «ясні зорі...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 15. Автограф: ф. 2, № 718. Дата автографа: 18.VII 1900. Подається за автографом.

 

«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 13-14. Автограф: ф. 2, № 706. Дата автографа: 7.XI 1900. Подається за автографом.

 

«Все, все покинуть, до тебе полинуть...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 17. Автограф: ф. 2, № 634. Дата в автографі безпосередньо під текстом відсутня. Одначе на цьому ж аркуші паперу слідом за даним віршем ідуть «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...» та «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останнім віршем дата: 16.XI 1900 р. Її відносять до всіх трьох названих поезій. Подається за автографом.

 

«Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...» - Вперше опубліковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 7. Автограф: ф. 2, № 634. Дата: 18.XI 1900.

В автографі після восьмого рядка («Товариша, аби не впав додолу») викреслено третю і четверту строфи:

 

Плющ укриває листом всі щілини

І в кожну рану запуска коріння,

Вінцем стає для смутної руїни,

В його росі блищить на їй проміння.

 

Коли одхилить хто єдиний парост,

Одірве корінь або зробить шпару,

Плющ на руїні не згубливий нарост,

Вони з’єднались у добрану пару.

 

Подається за автографом.

 

«Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 18. Автограф: ф. 2, № 634. Дата автографа: 16.XI 1900. Подається за автографом.

 

«Я бачила, як ти хиливсь додолу...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 19. Автограф: ф. 2, № 639. Дата автографа: 18.XI 1900. Подається за автографом.

 

«То, може, станеться і друге диво...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Твори в 5-ти т., т. 1, с. 211. Автограф: ф. 2, № 634. Дата автографа: 18.XI 1900. Подається за автографом.

 

«Чи пам'ятаєте, коли я говорила...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 21. Автограф: ф. 2, № 649 (чорновий) та № 721 (чистовий). Датується: 30.ХІ 1900 р., оскільки чорновий автограф записаний на тому самому аркуші, що й поезія «Завжди терновий вінець...», першодрук якої в збірці «Відгуки» датований: 30.XI 1900. Подається за автографом.

 

«Уста говорять: «він навіки згинув!..» - Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, с. 20; «Радянський Львів», 1946, № 2-3, с. 60; «Україна», 1946, № 2, с. 18. Автограф: ф. 2, № 687. Дата автографа: Kimpolung, 7.VI 1901. Подається за автографом.

 

Королівна.- Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 5, с. 5-8. Автографи: ф. 2, № 731 (чорновий) та № 730 (чистовий). Дата автографа: 20.VI 1901. Кімполунг. Подається за першодруком.