Леся Українка - Поезії, Леся Українка

автографами. Ці вірші можна поділити на дві частини: 1) не вміщені до прижиттєвих поетичних збірок (1887-1902); 2) написані після виходу у світ останньої збірки «Відгуки» (1902). Останні надруковані в різних виданнях і в різні часи за життя і після смерті поетеси. Всі вони розміщені в хронологічному порядку, за часом написання. У віршах та поетичних циклах збережені авторські дати під кожним твором, хоч вони інколи не збігаються з фактичними датами написання чи остаточного завершення вірша.

У томі під текстами поетичних і драматичних творів стоять авторські дати, якщо вони є в текстах, за якими подаються. Незалежно від наявності чи відсутності авторської дати в тексті в примітці зазначається дата фактичного написання твору.

Серед поезій, раніше не публікованих і не призначених для друку принаймні за життя поетеси, є твори, в яких відбилася глибоко інтимна душевна драма Лесі Українки. Хронологічні рамки цього своєрідного циклу окреслені досить виразно: листопад 1900 р. - лютий 1902 р. (від ліричної медитації «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами...» до поезії «Ти хотів би квіток на дорозі моїй?»). Ці твори вперше надруковані у вид.: Деркач М. Леся Українка. Неопубліковані твори. К., 1946. У даному томі вони подаються за автографами.

Окремо в хронологічному порядку розміщені поеми, серед яких «Давня казка» і «Роберт Брюс, король шотландський», які Леся Українка включила до збірки «Думи і мрії». Для інших поем, а також драматичних творів, першою і останньою авторською прижиттєвою публікацією стали першодруки в тогочасній українській пресі, переважно в журналі «Літературно-науковий вісник» (далі - ЛНВ). Як виняток залишена в чорновому автографі фантастична драма «Осіння казка» друкується за чорновим автографом.

Тексти подаються за сучасним правописом, із збереженням лексичних та морфологічних особливостей мови письменниці. Переважна більшість автографів Лесі Українки зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Посилаючись на ці матеріали, зазначаємо номер фонду та одиниці збереження.

 

ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

 

Любка.- Вперше опубліковано в альманасі «Перший вінок», Львів, 1887, с. 176. Автограф не зберігся. Подається за першодруком. Дата в першодруку: 1885 р.

 

«Я блукав колись по ріднім краю...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори. Львів, 1947, с. 71. Автограф: ф. 2, № 724. Датується орієнтовно початком 80-х років. На автографі зазначено рукою Олени Пчілки: «Лесин вірш, написаний більше жартома, дуже давно (здається, в 80-ті роки)». Подається за автографом.

 

«Чого то часами, як сяду за діло...» - Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1888, № 4, с. 63. Автограф не зберігся. Датується за першодруком 1888 р. Подається за першодруком.

 

«Михайлику мій любий!» - Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях» (Харків), 1923, № 8, с. 246-249. Автограф не зберігся. Датується на підставі перших рядків поезії березнем 1890 р.

Віршований лист Лесі Українки до брата Михайла написаний у той час, коли він навчався в Києві, а Леся час від часу приїжджала туди і зупинялася на квартирі, яку Косачі наймали в тій чи іншій частині міста. Подається за першодруком.

 

«Шлю до тебе малий сей листочок...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 74. Автограф: ф. 2, № 722. Датується орієнтовно 1890 р. Подається за автографом.

 

«За правду, браття, єднаймось щиро...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Твори в 5-ти т., т. 1, с. 55. Автограф: ф. 2, № 842. Датується орієнтовно за автографом 1890 р. Подається за автографом.

 

«Дивлюся я на смерть натури...» - Вперше надруковано у вид.: Українка Леся. Неопубліковані твори, с. 3, під заголовком «Сонет».

Поезія записана на звороті вірша «Натура гине - вся в оздобах, в злоті...» і закреслена. Початковий заголовок для обох віршів «Сонети». Автограф: ф. 2, № 747. Датується за автографом 1890 р. Подається за автографом.

 

Вишеньки.- Вперше надруковано в журн. «Дзвінок», 1891, № 14, с. 115. Автограф не зберігся. Датується за першодруком 1891 р.

 

РОМАНСИ

 

I. Питання. Відповідь.- Вперше надруковано в журн. «Життя і революція», 1928, № 2, с. 155-156. Автограф: ф. 2, № 11, с. 76- 77. Датується орієнтовно 1893-1894 рр. Подається за автографом.

 

II. На мотив з Міцкевича.- Вперше надруковано в альманасі «Арго», К., 1914, с. 40. Автограф: ф. 2, № 11, с. 77-78. Датується орієнтовно на підставі автографа 1893-1894 рр.

Епіграф взято з вірша А. Міцкевича «Непевність». Подається за автографом.

 

«Коли вже зачепили сі питання...» - Вперше надруковано в журн. «Нові шляхи», 1930, № 3, с. 82-83. Автограф: ф. 101, № 322. Датується вереснем 1894 р. на підставі листа Лесі Українки з Софії до Михайла Павлика від 27 вересня 1894 р., в якому був надісланий вірш. Подається за автографом.

 

Пророчий сон патріота.- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 9, с. 135-136, під криптонімом «Н. С. Ж.». Автограф не зберігся. Подається за першодруком. Відновлено пропуск у рядку 67 першодруку: «[Мусим мати] свого кардинала!»

Вірш є полемічним відгуком на вміщені в газеті «Буковина» (1895, № 27-32) проватіканські статті «Наші національно-політичні відносини», «Про своїх людей» та ін. У вірші обігруються окремі вирази з цих статей.

 

На пам’ять 31 іюля 1895 року.- Вперше надруковано в журн. «Нові шляхи» (Львів), 1930, № 5, с. 48-50. Автографи: ф. 101, № 388, ф. 2, № 682. Подається за автографом: ф. 2, № 682.

Поезія написана в час від’їзду Лесі Українки з Софії, де вона прожила рік у родині М. П. Драгоманова. Леся Українка прощалася зі своїми рідними під сильним враженням смерті від М. П. Драгоманова, що сталася 20 червня 1895 р. Поезія присвячена двоюрідній сестрі Лесі, дочці Драгоманова - Раді (Аріадні).

 

Божа іскра.- Вперше надруковано в журн. «Народ», 1895, № 15-16, с. 254. Автограф: ф. 2, № 11,