Віктор Суворов - Беру свої слова назад

не доповідала про зосередження німецьких військ на радянських кордонах?

Тепер заперечимо генерал-лейтенанту Павленку.

По-перше, кожна людина відповідає за кожний свій підпис. Якщо ротний старшина підмахне не дивлячись, то може у віддалені місця загриміти. А може - і під розстріл. Жукова ставили на пост начальника Генерального штабу саме для того, щоб даремно не підмахував.

По-друге, якщо начальнику Генерального штабу доводиться підписувати десятки й сотні документів на день, отже, він - нездара. Такого треба гнати через повну професійну непридатність. Перед добрим начальником - чистий стіл. У хорошого начальника працюють підлеглі. Добрий начальник зобов'язаний так організувати роботу, щоб усю відповідальність перекласти на нижчих, щоб самому не підмахувати. Нехай заступники підмахують.

По-третє, повідомлення розвідки про майбутнє німецьке вторгнення було не одне, вони йшли потоком. Павленко сам каже про ці повідомлення у множині... Ось і виходить, що Жуков Георгій Костянтинович підмахнув не раз.

Він підмахував регулярно.

Розділ 9
Тільки особисто!

Культ особистості Жукова тиснув на всіх нас, в тому числі і на нашого брата.

Маршал Радянського Союзу І.С. Конєв. Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС і інші документи. С. 487 – 1 -

Те, що мемуари Жукова не витримують жодної критики, було заявлено мною ще на початку 80-х років ХХ століття. Сміливців видати «Криголам» у той час не знайшлося. Але в 1985 році вдалося опублікувати книжку окремими розділами в паризькій газеті «Русская мысль», в журналі «Континент» і британському військовому журналі RUSI (Royal United Services Institute). У розділі про Повідомлення ТАРС від 13 червня 1941 року я висміяв книжку Жукова. Потім «Криголам» був опублікований у Німеччині німецькою мовою, у Франції, в Польщі, Болгарії та інших країнах. Після «Криголама» у всіх моїх книжках про війну я недобрим словом згадував мемуари великого полководця.

У Радянському Союзі в ці роки йшов зворотний процес: культ особистості Жукова розростався і міцнів, мемуари стратега оголошувалися «найбільш правдивою книжкою про війну» і єдиним джерелом знань про неї. Під самий кінець «перебудови», яка насправді була агонією Радянського Союзу, начальник всіх письменників СРСР Герой Радянського Союзу В.В. Карпов опублікував план Генерального штабу Червоної Армії від 15 травня 1941 року. Карпов як вождь ідеологічного фронту комунізму мав доступ до дуже важливих архівів. Цей план мав гриф «Особливо важливо. Цілком таємно. Тільки особисто». Документ був підготовлений у Генеральному штабі Червоної Армії і призначався тільки Сталіну. В ньому йшлося про останні приготування Червоної Армії до раптового нападу на Німеччину. Значення документа Карпов не зрозумів. На думку Карпова, цей план свідчив про вражаючі здібності Жукова. Стратег, мовляв, думав не тільки про оборону і відбиття ворожої навали, а й пішов далі, запропонувавши нанести раптовий удар.

Про існування «Криголама» Карпов в той момент не знав, бо помістив план Генерального штабу від 15 травня 1941 року у своїй книжці про Жукова. Якби в цей час «Криголам» вже з'явився в Росії, Карпов швидше за все від публікації утримався б.

Заради справедливості треба сказати, що до Карпова про цей план згадував генерал-полковник Волкогонов, але цитував дуже скупо.

В даний час план Генерального штабу Червоної Армії від 15 травня 1941 року широко відомий, це звільняє мене від необхідності переписувати його ще раз. Ось тільки окремі витяги з нього:

«Першою стратегічною метою дій військ Червоної Армії поставити - розгром головних сил німецької армії, розгорнутих на південь від Демблін, і вихід до 30 дня операції на фронт Остроленка, р. Нарев, Лович, Лодзь, Крейцбург, Оппельн, Оломоуц. Наступною стратегічною метою вважати: наступом з району Катовіце в північному або північно-західному напрямку розгромити великі сили Центру і Північного крила німецького фронту й оволодіти територією колишньої Польщі та Східної Прусії.

Найближче завдання - розгромити німецьку армію на схід від р. Вісла і на Краківському напрямку, вийти на р.р. Нарев, Вісла й оволодіти районом Катовіце, для чого:

а) головний удар силами Південно-Західного фронту нанести в напрямку Краків, Катовіце, відрізаючи Німеччину від її південних союзників;

б) допоміжний удар лівим крилом Західного фронту нанести в напрямку Сідлець, Демблін, з метою сковування Варшавського угруповання і сприяння Південно-Західному фронту в розгромі Люблінського угруповання противника;

в) вести активну оборону проти Фінляндії, Східної Прусії, Угорщини та Румунії та бути готовими до нанесення удару проти Румунії при сприятливій обстановці.

Таким чином, Червона Армія починає наступальні дії з фронту Чижов, Мотовіско силами 152 дивізій проти 100 дивізій німецьких...

Західний фронт (ЗахОВО) - чотири армії, у складі - 31 стрілецької, 8 танкових, 4 моторизованих і 2 кавалерійських дивізій, загалом 45 дивізій і 21 полк авіації.

Завдання: ...з переходом армій Південно-Західного фронту в наступ, ударом лівого крила фронту в напрямках на Варшаву, Сідлець, Радом, розбити Варшавське угруповання й оволодіти Варшавою, у взаємодії з Південно-Західним фронтом розбити Люблінсько-Радомське угруповання противника, вийти на р. Вісла і рухливими частинами опанувати Радом.

Кордон фронту зліва - р. Прип'ять, Пінськ, Влодава, Демблін, Радом.

Штаб фронту — Барановичі.

Південно-Західний фронт - вісім армій, у складі 74 стрілецьких, 28 танкових, 15 моторизованих і 5 кавалерійських дивізій, а всього 122 дивізії і 91 полк авіації з найближчими завданнями:

а) концентричним ударом армій правого крила фронту оточити і знищити основне угруповання противника на схід від р. Вісли в районі Люблін;

б) одночасно ударом з фронту Сенява, Перемишль, Лютовіска розбити сили противника