Андрій Степанович Любка - Кілер. Збірка історій

class="p">на вулиці, тицяє в руку папірець, на якому записані час і місце. Я

приходжу туди і вона починає роздягатися: повільно, але нітрохи не

соромлячись, весь час дивиться на мене і, оголюючи одну за одною

частини свого прекрасного, сніжно-білого пухкого тіла, щоразу пи-

тається: «Тобі ж подобається, правда?». А потім вказівним пальчиком

підкликає мене до себе й кладе мою руку собі на груди, стискає моєю

долонею свої пиптики, притискається до мене, опускається на коліна

й починає розстебувати пасок, дивлячись на мене. Я уявляв собі таке

щодня.

88Але минав час і більшість жінок припинили мене цікавити, щоразу

зустрічаючи їх в сусідньому парку, магазині чи на вулиці, я помічав

все нові й нові їхні вади: дурнувату зачіску, затовсті стегна, джинси з

блискітками. Мовчу про зморшки і порепану шкіру долонь. Парадок-

сальна річ, яку я тоді з подивом для себе відкрив: дорослішаючи, мені

все більше подобаються молоді дівчата. Словом, у свої шістнадцять я

вже пережив уявні романи з половиною жінок нашого міста і знову

почав заглядатися на своїх ровесниць, а що вчився я вже в універ-

ситеті, то вчащав до гуртожитків і раз у раз й мені перепадали якісь

крихти з всесвітнього царського столу розпусти і задоволення.

Проте пані Люба належала до тих, хто не давав спокою моїй уяві. Я

постійно приглядався до неї, намагався непомітно торкнутися, а коли

вона заходила до нас позичити сіль чи якусь дрібницю, я неодмінно

мав з’явитися їй перед очі в самих джинсах чи – навпаки – тільки в

футболці й трусах. Я намагався, щоб це виглядало невимушено, але

щоразу пантрував за її поглядом: а чи зверне вона на мене увагу, чи

зблиснуть її очі, чи почервоніє вона? Мені здавалося, що все це відбу-

валося, хоча потім, коли в нас з нею вже були стосунки, я так жодного

разу і не дозволив собі запитати про це в неї.

Новий, грандіозний поштовх зацікавлення нею трапився якось в

під’їзді. Знизу в нас висять поштові скриньки, я саме забирав з нашої

квитанції і муніципальну газету, коли до під’їзду ввійшла пані Люба

й швидким кроком пішла нагору. Я забрав пошту, закрив скриньку і

поплентався й собі нагору. На прольоті перед нашим поверхом очам

моїм відкрилася картина, гідна пензля найкращих художників – пані

Люба стояла навкарачки й збирала з підлоги червоні ягоди малини,

котрі розсипалися з її торби навсібіч. Вона стояла до мене задом і мій

погляд прикипів до її божественної сіднички, яка, рівномірно похи-

туючись, як у сні, відкривала переді мною білий острівець трусиків,

котрі глибоко врізались їй між ніг, окреслюючи гарячу плоть і пагор-

би статевих губів. Білосніжний персик її дупці дивився на мене, як

туристи на музейний експонат, стрункі ноги, пружні, м’які, бездоган-

но поголені, не давали змоги відвести очей, у мене пересохло в горлі

від побаченого, а в джинсах стало так гаряче й тісно, що я ладен був

кінчити щосекунди – від найменшого доторку. Проте я продовжив

іти, безкінечну вічність проходячи ті одинадцять сходинок прольо-

89

ту і не в змозі відвести погляду. Легенька літня сукня в помаранче-

ві квіти ковзала Любиним тілом, яке немов виривалося й просилося

мені в руки. Раптом повернула голову до мене й сказала: «Обережно,

Андрію!». Я густо зашарівся й прошмигнув до наших дверей, втупив-

шись у підлогу й намагаючись не наступити на малину, і все ж мені

вдалося ще раз глянути на її диявольське тіло й зловити поглядом

розріз сукні, в якому погойдувались налиті груди. Я влетів до кварти-

ри й гепнув дверима. Вдома нікого не було. Мені не залишалось нічо-

го іншого, як прилипнути до дверей, вдивляючись через вічко на пані

Любу, на її ноги, талію, кучеряве чорне волосся. Рука потягнулася до

джинсів і, поки я витягував член з трусів, хвиля блаженства накрила

мене, стиснулася в мені, як пружина, і почала проливатися мені на

руку, двері, килим. Я перевів подих і побіг до ванної кімнати витер-

тися, а коли повернувся, в під’їзді вже нікого не було. Скориставшись

відсутністю батьків, я увімкнув порнофільм у вітальні і, уявляючи як

жадібно обмацую кожен вигин тіла пані Люби, як задираю їй сукню

і стискаю сідниці, як зриваю трусики і різким рухом входжу в неї, як

вона кричить і рухається всім тілом назустріч мені, як я кінчаю їй на

спину і сперма повільно стікає її тілом, я ще чотири рази довів себе

до оргазму і вже тільки потім, змучений і щасливий, перевдягнувся і

сів обідати.

Той місяць минув мені під знаком пані Люби. Я вивчив її графік

і ніби випадково зустрічав її на вулиці, в магазині чи під’їзді, при-

слухався до кроків на сходах і навіть навчився відрізняти стукіт її

підборів, що дозволяло мені безпомилково точно підходити до две-

рей квартири і крізь вічко спостерігати за нею ті божественні п’ят-

надцять секунд, поки вона заходила до себе. Я мастурбував майже

після кожного нашого побачення, а часом навіть і під час пар в уні-

верситетському туалеті: щойно я думав про неї, про її тіло, як мене

прошивало електричним струмом і весь я ставав єдиною звивиною,

суцільною ерекцією. Вона стала гімном і гербом моєї юності, втілен-

ням насолоди і блаженства, а її тіло – ідеалом еротичності.

Микола вчащав до неї приблизно в той самий час, коли я віддав-

ся втіхам плоті, мріючи про пані Любу. І хоч я не відчував жодних

романтичних почуттів до своєї сусідки, все ж вечірні приходи цьо-

го, зрештою, досить милого чолов’яги, починали мені дедалі дужче

90

не подобатися. Можливо, ці мої ревнощі були пов’язані з відчуттям

конкуренції, адже з певного моменту я твердо вирішив, що колись

пані Люба таки стане моєю насправді, хай навіть тільки на одну ніч.

Але Микола мені в цьому неабияк заважав, бо для чого ж моїй сусідці

незрозумілий роман зі мною, якщо вона має чоловіка, а в час його

відсутності майже щодня віддається цьому Миколі, чорт би його за-

брав! І хоч я до кінця не був впевненим чи вони коханці, але ця вер-

сія, на мою думку, була найближчою до істини. Ну бо й справді – не

віники ж вони вечорами вдвох плетуть і не рушники вишивають!

Словом, Микола