П'єр Паоло Пазоліні - Нафта

і лишилися буржуа. Ось причина, чому така людина, як Троя, чи — його ім’я промовляється шанобливо, навіть з поклонінням, майже пошепки — Бонокоре, учасник руху Опору, — видавалась абсолютно поза підозрою, цілком навпаки.

Нотатка 22g

ПРОДОВЖЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО РОЗДУМУ

Втім, пані Ф. переслідувала й «вищі» цілі. Суперечності між ціллю та засобами лишили у стані особливої несвідомості, яку називають розсудливістю. Певних людей цінять, незважаючи на їхні політичні кольори: на певному рівні шанованих та успішних людей поєднує якась тотожність, — примарно, через сутність відповідних «риторичних структур» — яку можна порівняти з угодою чи договором.

Та я повторюю, що салон пані Ф. був салоном інтелектуальним, де гуртувалися люди лівих поглядів. Утім, у пані Ф., окрім нахилу до тогочасної культури, був ще й нахил всеосяжніший, радницький. Я не стверджую, що вона така сама, як «Губернаторша» Юлія Михайлівна з «Бісів»… а, зрештою, чому б і ні? Жінка ж бо полюбляла згуртовувати навколо себе саме молодь, догоджаючи їм, аби вони догоджали їй. Мета такого показного догоджання й полягала саме в тому, щоб «тримати молодь (яка, вочевидь, не мала лівих поглядів) на краю прірви»; чи принаймні зменшити напруження й зробити з них презентабельних, через їхній розум та мистецький нахил, відвідувачів свого лівого салону. Згодом дізнаємось, до чого я веду, розповідаючи все це, а головне дізнаємось, який стосунок до розповіді має моя згадка про «Бісів».

Отож найостанніше відгалуження Троєвої імперії, яке наразі вже цілковито проникло у царину влади, навіть попри вже давнішнє прийняття демократичних цінностей, яке відбулося завдяки рухові Опору, товариство «?» щедро подарувало близько дванадцяти мільйонів. Адже у ті часи (як і багато років опісля) антифашизм навіть близько ніхто не думав розглядати як «чесноту».

Я б також волів нагадати читачеві, що між гілок та гілочок, які були розташовані безпосередньо над товариством «?», є «Лінеа Сочієта Публічіта Італьяна» (всі ж бо знають, яким у часи «викриттів» тісним був зв’язок між інтелігенцією та пресою: газетярство стали вважати майже літературним жанром), але головне, була дуже красномовна «ххх Продуцйоні чінетелевізіве». Отож із цих галузей, які не надто очевидно були пов’язані з нафтою, текла у салон пані Ф. половина грошей, потрібних на втілення її мистецьких задумів. А от звідки текла інша половина?

Нотатка 22h

МОДЕЛЬ НАЙПРОСТІШОГО ПАЗЛУ

ТА ЙОГО ГРАЙЛИВА РАДІСТЬ

Не хочу рахувати чужі гроші. Не зміг би зробити цього у «споглядальницькому» дусі, ніби людина, що пересилює й знищує у собі потяг до таких речей, як колись Бальзак; як, вочевидь, не буду цього робити з цікавості, через те, що мене підштовхнула до цього любов до грошей. А тому можу вчинити так, лише сприймаючи все як надзвичайно цікаву гру. Я кажу так, бо невдовзі ми муситимемо відкрито розпочати гру. Отже, те, що половина грошей надходила до салону пані Ф. через відгалуження імперії Трої (який, мабуть, про це анічогісінько не знав), було досить відомим фактом, або, принаймні, про це мали знати. А ось те, звідки береться друга половина, — цілком слушно, ніхто не мав здогадатись. Але ж де там, про це всі прекрасно знали. І знали через чи ліпше завдяки заслузі самої пані Ф. І не тому, що пані Ф., наша маленька «Губернаторша» з П’яца Буоці, не вміє тримати язика за зубами. Вона просто забувала це робити. А надто, коли жадання розкрити таємницю буде надзвичайно-солодко непереборне. Можливо, таємницю так ніколи б і не було розкрито, якби не особливості поведінки пані Ф., які цілком їй личили й через які все це видавалось дуже природним. І особливості ці мали лінгвістичний характер. І дійсно, з роками пані Ф. створила собі ідіолект, що мав мало не параноїдальний характер: справжнісінька тобі мова, у якій речі називали за допомогою риторичних хитромудрощів (чи то пак краще сказати «ораторських», адже ірокезька мова[85] мадам Ф. виражалася виключно усно), що передавалися через певні семантично-фонологічні звороти, яких не має жодна інша знакова система. Як у певних мовах, якими розмовляють у Китаї (а також червоношкірі у Північній Америці), де для того, щоб повністю змінити сенс вислову, достатньо лише змінити інтонацію: і йдеться не про відтінки значень (Якобсон зазначає, що чув десь із шістдесят «намірів» у різних інтонаціях, з якими актор вимовляє «доброго вечора» в російській мові){19}, а саме про буквальне значення вислову. Й саме в один зі своїх несподіваних несамовитих нападів мовного натхнення пані Ф. «розкрила» ім’я свого Другого Спонсора, який, одначе в її салоні зливався з Першим, незважаючи на те, що, як ми згодом побачимо, це є зовсім ідеологічно не сумісним. (1)[86]

Нотатка 22і

ПРОДОВЖЕННЯ ПАЗЛУ ТОЩО

Та щоб пояснити все, як я вже казав, нам треба пограти. Мені було нелегко прийняти це «зайве та невпорядковане» рішення, яке по суті нічого не варте, але водночас є геть усім. Коли письменник божиться більш ніколи не вживати (як це було з Петраркою) слова «стопа», яке саме по собі нічого не варте, а сам вживає його — це неподобство{20}. Отож у своїй розповіді я вирішив не вдаватися до жодних хитрощів, які б порушили, сказати б майже сувору, ба навіть аскетичну (1)[87] норму. Втім, необхідність у цілковитій ясності змушує мене на мить перетворити сторінки своєї розповіді на «зайві та невпорядковані» сторінки журналу головоломок. Отже, читачеві доведеться спостерігати за цією схемою. Прямокутники, що втілюють різні товариства та організації, що належать Трої, — заштриховані: штриховка — це число, яке в даному випадку є задекларованим та справжнім уставним капіталом фірми. Останній прямокутник заштриховано лише наполовину. Це «Культурні проекти» пані Ф., про фінансову складову яких наразі ми знаємо лише наполовину.

Нотатка 23

ДРУГА СКЛАДОВА ПАЗЛУ

Задля того, щоб домалювати наш невеличкий малюнок, що замість того, щоб просуватися справа наліво, йде навпаки, зліва направо, тобто задля того, аби дізнатись, хто фінансує проекти пані Ф., нам слід зробити саме те, що роблять, складаючи пазли: рівномірно знову повторити вже пройдений шлях, але пройти зліва направо, а не справа наліво, й разом з тим, зважаючи на наш випадок, піднятися знизу вгору, замість того щоб йти зверху вниз: ніби спочатку спуститися, а потім знову піднятися двома поєднаними між собою сходами, які мають одну спільну сходинку — останню.

Людиною, яка маленькою та волохатою рукою із плоті та крові передавала пані Ф. (завжди рівними частинами) brevi manu («з рук у руки»), інші майже дванадцять