Кала Тор - Потраплянка з Харкова , Кала Тор

Я знала, що таке справжнє бажання. Коли поцілунок не просто приємний, а вириває тебе з реальності, позбавляє ваги, залишаючи лише порожнечу, що вимагає заповнення. Коли свідомість розчиняється в насолоді, а тіло живе власним життям — горить, пульсує, тремтить від бажання відчути ще і ще.

Наші з Генрі поцілунки були різні. Легкі, ніжні, стримані. Вони були схожі на гру: він зваблював мене, не поспішаючи, немов ретельно продумуючи кожен наступний крок. Його поцілунки не запалювали вогонь, а розбурхували амбіції.

Генрі не лише підтримував мене — він допоміг створити Фонд імені Мілінди Віслоуо. До його складу увійшли найвпливовіші люди округу, ті, з ким я так чи інакше перетиналася в минулому. Вони без вагань погодилися стати частиною ініціативи, і я знала, що це була не лише заслуга моєї діяльності, а й тонкого вміння Генрі переконувати.

Я вже зробила чимало, але й не думала зупинятися.

Тільки іноді дозволяла собі слабкість.