Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

Розділ 16

  Леся мовчки сиділа за столом. Вона лише слухала розмову й непомітно спостерігала то за Тамарою, то за Аміром. "А що, вони могли б бути гарною парою", – подумала вона. Тамара така жвава, енергійна – ідеальна жінка для фермера. І фігурка апетитна… Незрозуміло, чого тому Амірові бракує. Та й по її очах видно, що він не тільки подобається їй, а вона ще й у нього закохана. До того ж добре ладнає з його матір’ю. Якби Амір одружився з Тамарою, то жили б вони в достатку й злагоді, займаючись фермою.

  А так захотілося тому Амірові повстати проти волі матері, все ось так перевернути з ніг на голову. Але… яка їй різниця, вкотре нагадала Леся сама собі. Це його справи, захотів бунтувати - хай бунтує Їй що до цього?  Її завдання лише допомогти йому — і на тому все. Головне, щоб він дотримав свого слова: не чіпав її, не розпитував, розлучився, відпустив.

  Бо його зізнання в коханні бентежило Лесю. Хоча це давало їй можливість ніби користуватися ним, але водночас могло обернутися проти неї. А що, коли він не захоче її відпустити? Що потім? Потім вона втече. Точно втече. Але спершу треба розібратися з дідом…

  Але як вона взагалі може так думати? Ніби Амір мав би скоритися волі матері. Хіба хтось інший має право вирішувати, як бути, як жити, у кого закохуватися? Хіба вона сама не опинилася в такій же ситуації? Хіба за неї не вирішили? Хіба не змусили вийти заміж, погрожуючи розправою над її родиною?

  Леся тяжко видихнула. На відміну від неї, Амір знайшов вихід. Але вона теж його знайде.

- Про що замислилася?- запитав Амір

- А? Та так, ні про що,- відмахнулася Леся.

- А як ви познайомилися?- поцікавилася раптом Тамара перевівши погляд на Лесю.

- Ми…,- Леся розгубилася, не знаючи чи розповідати ту версію, що дід нав’язав, чи щось ще вигадувати, бо вони так і не обговорили з Аміром як відповідати на подібні запитання.

- Леся, онука нашого сусіда Тимофія Васильовича, - Амір вирішив узяти ініціативу на себе.- Отож…

- Чия вона онука?- почувся здивований вигук Ольги Григорівни, яка непомітно підійшла до них.- Амір, повтори чия вона онука.

- Тимофія Васильовича, нашого сусіда…

- Того збоченця… того негідника… Та як ти міг? Це ти навмисне таку обрав, щоб мене до інфаркту довести,- Ольга Григорівна схопилася за серце і була готова впасти та Тамара з Таїсією підбігли до неї, допомогли сісти на стілець,- води…

- Я миттю,- Таїсія налила води у склянку із графина, який стояв на столі.- І краплі вам принести?

- Принеси, у моїй кімнаті на тумбочці стоять,- жінка відпила воду, а Тамара почала обмахувати її серветкою намагаючись полегшати її стан.

- Я й не знав, мамо, що ви такої думки про нашого сусіда. Я то гадав, що ви чудово з ним ладнаєте,- Амір продовжував сидіти на місці, бо знав, що його мати як ніхто інший уміє розігрувати подібні сцени.

  Скільки разів у минулому було цих вистав. Іноді Амір піддавався, вірив, кидався на допомогу. А потім розумів, що вона тільки удає, щоб маніпулювати ближніми. Та й вона, Ольга Григорівна знала, що на сина цим не вплинути. Це скоріше для дівчат вона схопилася за серце.

- І справді звідки тобі знати. Поки Карім був живий, у нього скільки конфліктів було з нашим сусідом. Тому Тимофію Васильовичу завжди всього мало. Земель мало, овець мало, заздре всім навкруги. Скрізь шукає одну тільки вигоду,- Ольга Григорівна вирівняла дихання, але краплі все ж випила, які вже встигла принести та накапати у склянку Таїсія.- Я переконана, що він нав’язав тобі свою онуку з якоюсь вигодою.

- Ніхто мені нікого не нав’язував, — обурився Амір, хоча й розумів, що в чомусь вона мала рацію. — Я закохався в Лесю, тому й одружився з нею. А зробив це поспішно тому, щоб уникнути зайвих проблем з вашого боку.

- Ти з нею так поспішно одружився, бо знав, що я привезу Тамару… Я тобі то хорошу дівчину в дружини вибрала,- Ольга Григорівна віддала склянку Таїсії та підвелася зі стільця.

- Леся теж хороша дівчина і ми кохаємо один одного,- Амір теж підвівся,- тому вам, мамо, доведеться змиритися з цим, а також рахуватися з моєю думкою.

- А ти я бачу почав свої зубки показувати, як і колись, коли зовсім був ще дитиною. І зараз ти все ж такий, а я то вірила, що ти змінився, став тихим, слухняним… Виходить помилилася.

- Я не бажаю продовжувати цю розмову,- Амір підійшов до Лесі та взяв її за руку,- пішли.

- Тікаєш, синку,- Ольга Григорівна криво посміхнулася.- Насправді все-таки,  я не знаю, який у мене старший син.

- Вірно говорите, мамо. Ви мене зовсім не знаєте,- погодився з цим знову Амір,- але це вже не має значення зараз. Сприймайте все як є і на тому все. Головне для вас зараз це те, що справи ферми йдуть добре і розорення вам більше не загрожує. Отож, напевне, я через місяць повернуся до себе. Я й так на довго тут затримався, аж на два роки. Леся пішли.

- Так, ферму ти врятував і за це я тобі буду завжди вдячна,- сказала Ольга Григорівна услід синові.- Адам, твій брат теж тобі вдячний.

- Не варто говорити за нього,- відповів на те Амір злегка обернувшись.

  Одягнувши куртку, Леся вийшла слідом за Аміром на подвір’я, а потім вони разом попрямували на задній двір. Він мав намір виконати її прохання — навчити їздити верхи.

- Як швидко можна навчитися їздити верхи? — запитала Леся, намагаючись відігнати думки про те, які ж насправді стосунки Аміра з його матір’ю. Бо чомусь вона зовсім нічого тут не розуміла. 

- Загалом знадобиться від п’яти до десяти занять, — відповів Амір, намагаючись відволіктися після неприємної розмови з матір’ю, яка помітно зіпсувала йому настрій. — Спершу потрібно знайти спільну мову з конем… Ну, це образно кажучи. Потім варто навчитися правильно сідати, триматися в сідлі та керувати ним. Ти взагалі коли-небудь пробувала?

- Ніколи, — зізналася Леся. — Але я давно про це мріяла і готова спробувати.

- Якщо ти маєш таке палке бажання, то ти швидко освоїш верхову їзду. Я в цьому впевнений. — Амір зупинився і окинув її поглядом з голови до ніг. — Фізична підготовка в тебе непогана — все-таки фітнес-тренерка. Координація і баланс у тебе, без сумніву, добре розвинені, тож тобі буде набагато легше навчитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍