Марі-Анна Харт - Печать долі, Марі-Анна Харт

Алана склала руки на грудях, її терпіння закінчувалося.

— Перестань. Ми вже вдвох, тому давай не будемо прикидатися. Кажи вже все, що хотів сказати.

Кайден лише зітхнув і на мить відвів погляд, перш ніж знову подивитися на неї.

— Я не злий, правда. Навпаки, я радий, що ти починаєш заводити тут друзів. Це місце — твій новий дім, і чим швидше ти звикнеш, тим краще для нас обох.

Алана не була впевнена, чи намагався він заспокоїти її, чи просто говорив те, що вважав правильним. Але наступні його слова змусили її здивовано підняти голову.

— А тепер збирайся.

— Куди?

Кайден хмикнув, ніби його здивувало, що вона забула.

— Я ж говорив зранку. Ми поїдемо в клуб, зустрінемося з моїм другом, гарно проведемо час.

Алані чомусь здавалося, що цей вечір буде далеко не таким безтурботним, як він це описує…