Вальдемар Лісяк - Шуанська балада, Вальдемар Лісяк

— боровся все життя, він здобув собі місце в підручниках. Такі, як він, не вмирають у ліжку з милості, з жалості тих, проти кого вони боролися. Він був достатньо розумним, щоб зрозуміти це, і тому влаштував першокласне видовище, виступивши у ньому як непохитний захисник "законної династії де Бурбон". "Померти — це мистецтво, як і все інше", — писала Сільвія Плат.

Головував на слуханнях по справі Тьюріо. А точніше, на двох допитах, перший тривав до сьомої ранку і поновився через три години. Жорж відповідав спокійно, часом навіть блискуче; він заперечував звинуваченню в організації нападу на вулиці Сен-Нікез і в бажанні вбити Консула під час операції "Coup еssentiel". Незабаром після арешту йому показали тіло Баффе.

- Це батько сімейства, якого ви вбили! - сказав Тьюріо.

- Треба було доручити арештовувати мене холостякам, — відповів Кадудаль.

З самого початку він дав Тьюріо зрозуміти, що зневажає його, і навіть провокував суддю, нагадуючи про часи революції та його участь у вбивстві Людовика XVI (Тьюріо голосував за смерть короля). Він вивів державного радника з рівноваги, звернувшись до нього "мсьє Тьєруа". (Це гра слів. "Tue roi" перекладається як "вбивця короля" і вимовляється майже так само, як "Тьюріо" французькою мовою.) Одного разу слідчий помітив, що у Кадудаля немає при собі портрета Людовіка XVI, який він постійно носив з собою, і запитав:

- Що ви зробили з портретом?

У відповідь почув:

- А ти, Тьєруа, що зробив з оригіналом?

Важливим фрагментом першого допиту, що спричинив велику трагедію, був такий:

Питання: Чому ви приїхали в Париж?

Відповідь: - Повалити Консульство.

П: Як довго ви були в місті?

В: Вже п'ять місяців.

П: Де ви жили?

В: Не скажу.

П: Як ви хотіли напасти на Першого Консула?

В: Силами, що дорівнюють його ескортові.

П: Яку роль ви повинні були грати під час нападу?

В: Таку, яку мені призначив би один із французьких принців, який мав прибути до Парижа й очолити державний переворот.

Вкотре пролунали слова "французький принц", "французький принц із королівської родини", доводячи Наполеона, його поліцію та контррозвідку до божевілля. Цього разу, почувши це з вуст самого керівника змови, вони переконалися і вирішили діяти. Невідомо, про кого йде річ, але деякий час підозрювали тридцятидворічного Луї Антуана де Бурбона Конде, герцога д'Енг'єна. Саме з того моменту, коли він утвердився (1801 р.) на найближчій для політемігранта з Парижа відстані, в прикордонному баденському містечку Еттенхайм, і коли розвідка довела, що він був у тісному контакті з трьома відомими лондонськими агентами: Смітом, Дрейком. і Тейлором, готуючи вторгнення у Францію. Наполеон вирішив це перевірити, і тому в Еттенхайм був відправлений переодягнений в жандармського унтер-офіцера Ламот.

За трагічним збігом обставин звіт цієї людини надійшов рівно через чотири години після процитованого свідчення Кадудаля, вранці 10 березня, і обидві справи потрапили на стіл Консула одночасно. У ще трагічнішому випадку Ламот помилився у своїй розвідці, а отже, і в звіті: він дізнався, що секретарем принца був маркіз де Тюмері, але він дізнався про це від власника трактиру, який виголосив маркізу ім'я німецькою мовою, щоб воно звучало в його устах тотожно імені генерала Дюмур'є, зрадника, який утік до Австрії в 1793 році і відтоді вступав в змови проти своєї батьківщини. В результаті Ламот написав, що генерал Дюмур'є був з д'Енг'єном!

Це вже було достатнім доказом для контррозвідки, але Наполеон ще вагався. Генерал Саварі і, перш за все, міністр закордонних справ Талейран переконали його, що д'Енг'єн був "французьким принцом", який мав взяти участь в операції "Вирішальний удар". Нарешті Наполеона переконали, і 15 березня загін драгунів під командуванням полковника Орденера порушив кордон і нейтралітет Бадена, викравши Конде з Еттенхайма. Герцога доставили у фортецю Венсен (державну в'язницю), віддали перед військовий суд увечері 20 березня і після швидкої пародії на судове засідання розстріляли в замковому рові тієї ж ночі.