Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

підтвердив я. – Із двома кицьками. «Острозькі черниці» називаються.

11 серпня, середа

О другій ночі подзвонила Мотря і хрипкуватим голосом радісно повідомила, що плани трохи змінилися і вони всі їдуть на хату до своїх нових друзів з «Останньої барикади», там продовжуватиметься перформенс у новому форматі. Там і заночують, щоб уночі нас усіх не колошкати. А назавтра треба встигнути у видавництво і вже збиратись у дорогу на Острог. Так що побачитися вже не вийде, на жаль.

Поруч Мотрі чулося якесь гиготіння і чмокання. До мене долетів уривок чиєїсь дебільної фрази:

«…а я їй на те кажу – не літали крокодили, не літають і не літатимуть ніколи…»

– Щасти тобі, доню, – побажав я. – Творчої тобі наснаги. Ти дзвони частіше, не губись.

А яке відношення мають крокодили до «Останньої барикади»? Яке?

12 серпня, четвер

Весь день читав нову книжку доктора Малахова. Натхнення не додалось, нічого із порад робити не хотілось. Хотілося великої яєчні на салі, але яєць знову вдома не знайшлося. Куди вони весь час у нас зникають?

13 серпня, п'ятниця

П'ятниця, тринадцяте! Щось таки станеться сьогодні, жди біди. Аби тільки ніхто не прийшов. Аби тільки ніхто не подзвонив. Так, щоб ніхто нікуди не тяг мене ні на який Майдан, ні на який концерт, так, щоби можна було спокійно пописати. Без усяких там Еміків, Назарів, «Острозьких черниць», лебедів, голубів тощо.

Різкий стукіт у вхідні двері і чиєсь гаряче хекання за ними. Все, каюк мені, Фредді Крюгер нагодився.

Попросив Інгу відчинити. Сказав, що саме зараз у голову прийшла блискуча рима і треба негайно записати, щоб не полетіла вся поемка сизокрилим голубом світ за очі. Як це вже сталося колись із Семюелем Тейлором Колріджем, коли той писав «Кубла Хан, або Видіння уві сні». Постукав хтось поетові у двері, коли той писав, пішов класик відчиняти і все забув, що наснилося яскравими римами. От і маємо нині замість чудової поеми куций фрагмент. Яка втрата для світової літератури!

Забіг Назар з бутафорською шаблею в руці, у повній бойовій готовності, у вишиванці, камуфляжі, з торбою за плечима. Оголосив, що їде з братчиками до Криму і острова Тузла на проведення літніх політичних заходів патріотичної спрямованості і прищеплення культури споживання сала, як символу здорового харчування нації.

– Час уже дати знахабнілим москалям по пиці, – признався Назар. – Бо, як сказав Павличко,

Московська ненажерлива держава Ковтнула сто народів і земель. У нутрощах зробилася тіснява (А там ще й тьма така, хоч в око стрель!)

Я побажав йому і всім братчикам мудрості, політичної зрілості, виваженості і толерантності в імплементації сучасних підходів народної дипломатії задля мирного вирішення територіальних питань у сучасному світі. А головне – міцного здоров'я. І подарував бестселер лікаря Малахова.

Назар зловісно пообіцяв, що все буде по-нашому, по-ірпінськи. Діло робитиметься як удень, так і вночі. Вдень голосно, а вночі без зайвого шуму. Сказав, що на цю поїздку він чекав увесь останній рік. Очі його при цьому світилися непідробним щастям.

– Ти навіть не уявляєш, Дмитре, якою дрібненькою видається наша повсякденна метушня у порівнянні із справжньою чоловічою роботою на благо Вітчизни. Відчуваєш свою причетність до чогось дуже великого. Відчуваєш себе асенізатором людських душ, санітаром суспільства.

– Ти тільки не брав би з собою ніяких коктейлів, Назаре, – порадив я. – Не перегинай палиці. Це ж не іграшки.

– Палиці я ніколи не перегинаю, – запевнив Назар і широко всміхнувся у свої довгі вуса. – Вона у мене завжди на бойовому взводі.

14 серпня, субота

Яна Клочкова взяла золоту медаль на Олімпійських іграх в Афінах у запливі на 400 метрів!

А я до крамниці часто лінуюся пройти за 200 метрів. Якщо я Яну колись на вулиці зустріну, як я їй у вічі подивлюсь?

15 серпня, неділя

Із Севастополя подзвонив Назар. Сказав, що обклеїв із братчиками увесь район дислокації Чорноморського флоту Росії своїми власноручними дадзибао з таким текстом:

«Застряг чоловіку ліфті. Набирає номер екстреної допомоги. Чути механічний голос: «Щоби обрати українську мову, натисніть 1; чтоби вибрать русский язик, нажмите2». Чоловік, подумавши, натискає 2. Чути привітний дівочий голос: «Що, москалику, у ліфті застряг?»

СЛАВА УКРАЇНІ!»

Назар повідомив, що ще трохи в Севастополі попрацюють уночі, а далі козарлюги їдуть з піснями на Керченський півострів, отаборяться на східному березі біля протоки, поставлять курені, співатимуть пісень УПА, демонструватимуть бойовий гопак, сидітимуть біля багаття, варитимуть козацький куліш, так щоб і на східному боці у москалів слинки потекли. А потім переберуться до Тузли і там усе повторять удвічі гучніше. Казав, що й дівчат немало з ними поїхало, всі красуні, всі патріотки. Жалкував, що мене нема поруч, усі так хотіли справжньої української поезії послухати.

Я сказав, що з древлянського краю шлю всім полум'яний приірпінський привіт і всі мої думи і помисли разом з ними. І з красунями. І з кулешем.

16 серпня, понеділок

Лист з Острозької академії! Мені від декана!

«Шановний Дмитре Івановичу!

Із тривогою в серці до Вас звертається декан гуманітарного факультету Мигдалина Цуцик. Вважаю за свій прямий обов'язок поділитися з Вами своїми спостереженнями і фактами поведінки Вашої доньки, студентки другого курсу Острозької академії Мотрі Порядної.

Керівництво нашого навчального закладу і я особисто знаємо Вашу доньку як сумлінну студентку, обдаровану молоду поетесу, члена літугруповання «Острозькі черниці», до якого, окрім Вашої доньки, входять Мар'яна Натяжна та Маріанна Покровська. Однак останнім часом наше велике занепокоєння викликає надмірна зацікавленість Мотрі