Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

натхнення таки прийшло! Написав нову квінтьєму, свою відповідь на зухвалу окупацію іноземцями нашого духовного простору. Що то значить, пройтися центром рідної столиці!

Я щасливий, що всі мої творчі сили повернулися до мене. І не у далеких світах, а на батьківщині. Любіть Україну!

ПРО ІНФЛЯЦІЮ Остерігайтеся інфляції душі та лжепророків, Вовків усміхнених в овечій шкурі, зради, Сумнівних культів і старійшин в двадцять років, Квапливих рішень, необачних кроків, — Такі вам, браття, мої думи і поради. Остерігайтеся спійматись на улесливу наживку, На лицемірну мову псевдодрузів, на обман, Наточить вам будь-хто п'янку наливку, Мізки запудрить й заведе в чужу домівку, — Не вскочте, браття, ви в такий собі капкан. Остерігайтеся ведмежих самоловів всіх чужинців, Медоточивих вуст сектантів будь-яких ґатунків, Вони вже тягнуть в своє кишло нас, вкраїнців, Довірливих, сердешних, мов тих вівців, — Таких от, браття, не зробіть ви прорахунків. Остерігайтеся фальшивих гуру й блазнів віри, Заморських вчителів і радників політкоректних, Зальотних шептунів, що вже без міри Нас долучають до чадної опіумної ліри, — Пильнуйте, браття, цих іуд конкретних. «Чого се ви, – спитає хтось мене, сповна сарказму, — Нам тут улаштували свій мистецький спів?» «Мій принце, – відповім, – я бороню вас від фантазму, Я не даю вам перейти у бездуховну плазму Позичених ідей, чужих думок й облудних слів».

Ні, я ніколи не погоджуся з Еміком, що щось чужинське може посприяти вивільненню творчої активності. Може, у Бродського і Троцького так воно й було, але ж вони не з Приірпіння! Свою останню квінтьєму я написав не завдяки іноземщині, а всупереч їй. Що можуть нам дати іноземці? А нічого. Можуть тільки дати, щоб потім утричі більше забрати. Діалектика, називається.

14 жовтня, четвер

Захотілося зробити чогось гарного в своєму житті, альтруїстичного, такого, про що було б потім приємно згадувати.

Поїхав на Петрівку, купив для Еміка двоплитник «Саймон енд Гарфанкел», про який він так довго мріяв. Того ж дня і подарував йому.

Емік не міг повірити своїм очам і сказав, що той, хто дарує, отримує вдвічі більше. Це кармічний закон Всесвіту.

15 жовтня, п'ятниця

Мотря подзвонила! А я вже переживав, чи не сталося чого.

Мотря повідомила, що я скоро стану дідусем. Що у мене з'явиться або італійський онук, або італійська онука.

Я, звичайно, знав, що за кордоном вивільняється творча особистість, але не чекав, що так швидко і до такої міри. Виходить, що й іноземці можуть щось дати.

– А як звати батька? – спитав я.

– Одне з двох – або Джанні, або Джорджіо. Але точно не Роберто.

– Уже легше, – визнав я.

– Але Роберто теж гарний хлопець.

– Я щасливий, доню.

– Ну ти тримайся там.

– І ти. Дзвони частіше. Ну давай.

Мотря подякувала за розуміння. Сказала, що їй завжди є кому подзвонити. Навіть Мар'яна з Маріанною кажуть, що такого батька треба ще пошукати.

Як добре я виховував свою доньку! У нас ніколи не було розриву поколінь. І вона ніколи від мене нічого не приховувала.

Зрештою, це мало колись статися. Я на це дивлюся цивілізовано і філософськи. Як Бенедикт Спіноза. А сцен із мексиканських серіалів у нас не буде. Бо Україна – не Мексика.

Я вийшов до річки. Серце калатало від сум'яття почуттів. Дужий вітер стугонів у верхів'ях дерев. Сонце зрідка визирало з-за хмар. Ніхто мені не стрівся по дорозі.

Я плакав. І не соромився сліз.

Оглавление * * *