Агата Крісті - Запізніла розплата

би, що він грабіжник, котрий допоміг молодому Рено вчинити злочин і якого Рено потім позбувся для більшої безпеки і зручності.

— А волосина на держалні кинджала? Жіноча волосина?..

— А-а-а… — махнув рукою Пуаро. — У цьому весь смак маленької витівки Жіро. Згідно з його теорією це зовсім не жіноча волосина. Не забувайте, сучасні юнаки зачісують волосся назад і змащують його помадою або туалетною водою. Тому їхнє волосся важко відрізнити од жіночого.

— Ви вірите цій теорії?

— Ні, — сказав Пуаро з загадковою посмішкою. — Бо я знаю, що це жіноча волосина, і навіть більше: я можу назвати ім'я жінки…

— Паш Добрей, — впевнено заявив я.

— Можливо, — проказав Пуаро, дивлячись на мене насмішкувато, та я не звернув уваги на трохи образливий погляд,

— Що ви робитимете зараз? — спитав я, коли ми входили до передпокою вілли Женев'єв.

— Хочу проглянути особисті речі пана Жака Рено. Саме для цього мені довелося вирядити його звідси на кілька годин.

Пуаро по черзі обережно висував кожну шухляду, вивчав її вміст і складав усі речі на їхні місця. Робота ця була страшенно нудна й нецікава. Пуаро перекладав комірці, піжами й шкарпетки. Раптом знадвору долинув якийсь гамір. Я підійшов до вікна і мимовільно скрикнув:

— Пуаро! Машина! А в ній — Жіро, Жак Рено і двоє поліцаїв.

— Чорти б забрали того Жіро! — закричав Пуаро. — Чи не міг він хоч трохи почекати? Я не встигну як слід скласти речі в останній шухляді. Поспішаймо!

Ми безцеремонно вивалили всі речі — головним чином краватки і носовики — просто на підлогу. І тут з переможним криком Пуаро схопив чотирикутний шматок картону, схожий на фотографію. Засунувши знахідку до кишені, купою звалив усі речі до шухляди і, схопивши мене за руку, потяг з кімнати вниз по сходах.

— День добрий, пане Жіро, — привітався Пуаро. — Які новини?

Жіро хитнув головою в бік Жака.

— Намагався втекти, та мене ще ніхто не випереджав. Я заарештував його за вбивство пана Поля Рено.

Пуаро обернувся й опинився віч-на-віч з молодим чоловіком. Юнак безвільно притулився до дверей, обличчя його вкривала попеляста блідість.

— Що ви на це скажете, молодий чоловіче?

Жак кинув на нього довгий важкий погляд.

— Нічого, — ледь чутно промовив він.

СІРІ КЛІТИНКИ ДОПОМАГАЮТЬ

Я був приголомшений. До останньої хвилини не міг примусити себе повірити у винуватість Жака Рено і сподівався у відповідь на запитання Пуаро почути слова протесту, твердження про непричетність до злочину. Та зараз, дивлячись на блідого, безвольного Жака і чуючи з його вуст визнання, я більше не сумнівався. Та Пуаро звернувся до Жіро:

— На якій підставі ви заарештували його?

— Невже сподіваєтесь, що я розкрию вам свої карти?

— Сподіваюсь, хоча б заради чемності.

Жіро подивився на нього непевно. Його душу, безперечно, краяли суперечливі почуття. З одного боку, хотілося грубо відмовити, а з другого — втішитися перемогою над суперником.

— Гадаю, ви вважаєте, що я припустився помилки? — глузливо всміхнулося паризьке світило.

— Мене б це не здивувало, — зло відпарирував Пуаро. Обличчя Жіро ще більш почервоніло.

— Ну що ж, — з погрозою мовив він. — Пройдемо сюди. Самі впевнитесь.

Він широко розчинив двері, і ми зайшли до вітальні, залишивши Жака Рено під доглядом двох поліцаїв.

— А тепер, пане Пуаро, — промовив Жіро вкрай саркастично, — я прочитаю вам невеличку лекцію про роботу детектива. Продемонструю, як працює наша молода генерація.

— Гаразд! — погодився Пуаро. — А я покажу вам, як чудово вміє слухати стара гвардія, — і, відкинувшись на спинку стільця, опустив повіки. Потім на мить розплющив очі і винувато посміхнувся: — Не бійтесь, я не засну. Навпаки, слухатиму з величезною увагою.

— Певна річ, — почав Жіро, — я швидко розгадав байку про чілійців. Злочинців дійсно було двоє, та були вони. не таємничими іноземцями! їх вигадали, щоб збити нас з вірного сліду!

— Поки що ваші висновки роблять вам честь, мій дорогий Жіро, — пробурмотів Пуаро, не розплющуючи очей. — Особливо, коли взяти до уваги, як вони намагалися обдурити вас за допомогою сірника і недокурка сигарети.

Жіро кинув на нього ненависний погляд, але вів далі:

— Оскільки треба було викопати могилу, то, безсумнівно, в цьому злочині брав участь чоловік. І той чоловік повинен був вважати, що від смерті пана Рено матиме велику користь. Я дізнався про сварку Жака Рено з батьком і про те, що син загрожував батькові. Так я встановив мотив. Тепер щодо засобів… Жак Рено був у Мерлінвілі тієї ночі. Він приховав цей факт і тим самим підсилив мої підозри, власне, перетворив їх на певність. Потому ми знайшли другу жертву, зарізану тим самим кинджалом. Нам відомо, коли було вкрадено кинджал. Капітан Гастінгс може точно визначити час. Жак Рено, котрий прибув із Шербура, був єдиною особою, яка могла взяти ніж. Я перевірив, де в той час були всі інші домочадці…

Пуаро перебив його:

— Ви помиляєтесь. Є ще одна особа, котра могла взяти кинджал.

— Ви маєте на думці пана Стоунера? Він під'їхав до парадного входу на автомобілі просто з Кале. Не піддавайте мої слова сумніву: все перевірено! Пан Жак Рено приїхав потягом. І між прибуттям потяга та миттю, коли він з'явився на віллі, минула ціла година. Побачивши, як каштан Гастінгс і його приятелька виходили з сарайчика, він, безсумнівно, прослизнув туди, взяв кинджал і зарізав свого спільника, котрий ховався в іншій споруді…

— І вже був мертвий!

Жіро знизав плечима.

— Цілком ймовірно, він не помітив, що його поплічник був уже неживий. Може, вирішив, що той спить. Вони, певне, раніше домовилися про побачення. В будь-якому випадку Жак Рено розумів, що це друге вбивство значною мірою заплутає справу і ускладнить розслідування. І не помилився.

— Та ошукати пана Жіро йому не вдалося, — пробурмотів Пуаро.

— Ви глузуєте! Добре! Я наведу останній свій незаперечний доказ. Розповідь пані Рено була брехнею, вигадкою з початку до кінця. Ми віримо, що пані Рено кохала свого чоловіка, але вона брехала, аби вигородити його вбивцю. Заради кого брехатиме жінка? Щонайперше заради самої себе, інколи заради чоловіка і завжди, коли це треба, для порятунку її дітей. Ось він — останній незаперечний доказ. Ви не можете знехтувати ним? Чи щось можете додати?

Жіро переможно замовк. Обличчя його палало.

— Лише те, що ви не врахували одну річ.

— Яку саме?

— Жаку Рено, мабуть, був відомий план поля для гри у гольф. Він знав, що тіло знайдуть, коли почнуть копати яму.

Жіро голосно зареготав:

— Те, що ви говорите, ідіотизм! Він дуже хотів, щоб тіло було знайдено. Без цього неможливо