Юлия - Тіні старого лісу, Юлия

Розділ IX

Вранці, коли Марина прокинулася після довгого сну, їй було важко пригадати, що сталося напередодні. Голова була важкою, ніби ще й досі перебувала під впливом чар. Дівчина повільно піднялася і помітила біля дверей Відьму та Чаклунку, які мовчки спостерігали за нею.

— Що зі мною сталося? – тихо запитала вона, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

— Ти ледь не потрапила в пастку, – сухо відповіла Відьма, змахуючи рукою. – Тінь прикинулася Олексієм, щоб заманити тебе. Ти не бачиш правди, бо твої почуття засліплюють тебе.

Марина схопилася за голову, намагаючись пригадати, що сталося. Образи минулої ночі зʼявлялися перед її очима, як уривки сну. Вона пригадала Олексія, який лежав поранений і просив про допомогу, а потім… туман у свідомості.

— Але я бачила його, він потребував допомоги, – сказала вона, озираючись на Відьму та Чаклунку.

— Це був не він! – твердо заявила Чаклунка і її голос був сповнений рішучості. – Твої почуття – це твоя слабкість і Тіні намагаються цим скористатися. Якщо ти не навчишся їх контролювати, вони приведуть тебе до загибелі.

— Але як? Як я можу це зробити? – Марина подивилася на них очима сповненими розгубленості.

— Ми навчимо тебе, – вже більш спокійно сказала Відьма, підходячи ближче. – Але для цього тобі доведеться пройти через випробування. Вони будуть не лише фізичними, а й духовними. Ти повинна відкрити свою справжню силу і зрозуміти своє призначення. Від тебе залежить, яким буде твій подальший шлях.

— І перш за все, – додала Чаклунка, – ти повинна позбутися слабкості, яку дають почуття до Олексія.

Марина нічого не відповіла, лише сумно зітхнула і кивнула головою на знак згоди. 

Наступного дня Марина прийшла до лісового укриття, де Відьма та Чаклунку почали її підготовку. Спершу Чаклунка накреслила магічні символи на землі, утворивши захисне коло. Відьма почала готувати травʼяні настоянки, які мали зміцнити тіло й дух дівчини.

— Ти повинна стати сильнішою за свої почуття, – говорила Відьма, даючи Марині чашу з гірким зіллям. – Це перший крок. Тільки так ти зможеш перемогти у вирішальній битві між світлом та темрявою.

Дівчина пила зілля, відчуваючи, як воно обпікає її горло й пронизує все тіло теплом. Її думки почали очищатися, але при цьому на серце опускався холод, ніби вона втрачала щось важливе. Їй було важко прийняти цю втрату, але вона знала, що іншого шляху немає.

Чаклунка стала перед Мариною й поклала свою руку їй на чоло. Вона почала шептати давні заклинання, що допомагали очистити розум і душу від зовнішніх впливів.

— Це не буде легко, – сказала вона тихо. -– Але коли твої емоції не зможуть керувати тобою, ти відкриєш у собі справжню силу. Тільки так ти перестанеш бути вразливою.

Відтак, день за днем Марина вчилася контролювати свої почуття. Вона ставала сильнішою не лише тілом, а й духом. Відьма та Чаклунка показували їй древні закляття, навчали магії лісу й давали завдання, які загартовували її волю.

З кожним днем вона відчувала, як почуття стихають, а голова стає яснішою. Та десь глибоко всередині все ще залишалася нитка сумніву, яка час від часу спалахувала в думках Марини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍