Верона Дарк - Проти моєї волі , Верона Дарк

Сцена – Вечір після візиту

У будинку панувала тиша. Гості поїхали, залишивши по собі приємний аромат кави, трохи безладу та відлуння голосів. Лоліта прибирала зі столу, акуратно складала тарілки, коли Адам увійшов до кухні.

— Все пройшло чудово, — тихо сказала вона, не повертаючись. — Їм сподобалося, правда?

— Так, — коротко відповів Адам і сів за стіл. — Ти добре впоралась.

Вона зупинилась і подивилася на нього з легким здивуванням. Його голос звучав спокійно, навіть трохи м’яко.

— Це... приємно чути, — прошепотіла вона. — Я стараюсь. Для нас.

Адам мовчав. Погляд його сковзав по її фігурі, обличчю, жестах. Вона справді була красива. Щира. Але він все ще не відчував до неї того, що мала б викликати дружина. Тепла. Близькості.

— Адам... — почала вона, — скажи чесно... Тобі взагалі... добре зі мною?

Він зітхнув, втомлено провів рукою по обличчю й підвівся.

— Це складно, Лоліто. Я не звик... до всього цього. До шлюбу, до родинних посиденьок. Я не знаю, що маю відчувати.

— Дякую, — відповів він і вийшов з кухні.

Лоліта залишилася сама, стискаючи край столу. Її серце билося шалено, а очі повільно наповнювалися сльозами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍