Верона Дарк - Проти моєї волі , Верона Дарк

У будинку панував приємний аромат запеченої індички, свіжої випічки та ароматної кави. Лоліта цілий день метушилась на кухні — усе мало бути ідеально. Вона сервірувала стіл, розкладала найкращі тарілки, а на обличчі сяяло спокійне, хоч і трохи вимучене, усмішка.

Батьки Адама — Станіслав та Вікторія— прибули першими. Вікторія з посмішкою оглядала помешкання, кивала схвально.

— Як у вас гарно, Лолітко, — похвалила вона, — і стіл такий багатий. Це ти все сама?

— Так, — відповіла Лоліта з лагідною посмішкою. — Я хотіла, щоб вам було смачно.

— В тебе справді талант, — зауважив Станіслав. — І хазяйка, і гарна, і вихована.

Згодом приїхали батьки Лоліти. Батько одразу почав ділитися новинами:

— У нас чудові новини! Ми вже майже обрали новий дім. І я нарешті відкриваю свою справу. Власний магазин риби і морепродуктів!

— Це прекрасно! — радісно сказала Вікторія — Вітаємо вас!

Лоліта обійняла маму, щаслива за них.

Адам сидів мовчки, лише іноді кидав погляд на Лоліту. Вона була бездоганна — мила, уважна, щира. Він помічав, як усі нею захоплювалися. І водночас відчував незручність — як актор, що застряг у власній ролі.

Після вечері, коли батьки пішли на прогулянку у двір, Станіслав кинув сину:

— Ви гарно виглядаєте разом, але очі не обманеш. Щось між вами не те, Адаме. Подумай про це. Бо така дівчина — це рідкість.

Адам нічого не відповів. Лише опустив погляд і скрутив серветку в пальцях.