Елісса Фенікс - Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Карделія і Ардіс стояли в покинутій каплиці на околиці селища. Кам'яні стіни були порослі мохом, вітражні вікна з тріщинами пропускали слабке світло, що відкидало химерні тіні.
На вівтарі лежав старий рукопис — саме його вони шукали.
— Це стародавня книга ритуалів, — прошепотіла Карделія, перегортаючи сторінки. Її пальці тремтіли, серце билося швидко.
Ардіс стояв поруч, напружений і зосереджений.
— Тут має бути відповідь…
І вона була.
Карделія знайшла сторінку, залиту бурими плямами. Руни пульсували темним світлом, ніби відчували її присутність.
— Це закляття створення безсмертного… — її голос здригнувся.
Ардіс підійшов ближче, нахиляючись над її плечем.
— Хто його використав?
Карделія повела пальцем по рядках. Ім’я, яке з’явилося перед нею, змусило її здригнутися.
— Неможливо…
Вона підняла очі на Ардіса.
— Це був… колишній інквізитор.
Ардіс застиг.
— Що?
Карделія стиснула книгу в руках.
— Інквізитор на ім’я Лукрецій. Він використовував темну магію, щоб стати безсмертним. Але щось пішло не так, і він став… тінню.
Ардіс мовчав, його очі потемніли від злості.
— Тобто всі ці роки він був тут?
— Він не просто був тут. Він керував усім із тіні. Він створив прокляття, змусив людей вірити, що темна магія — це абсолютне зло, а сам…
Карделія не договорила. Вона відчувала, як її трусить.
Ардіс обережно забрав книгу з її рук.
— Значить, він стоїть за всім цим. За замахом на голову селища. За тим, що тебе підозрювали.
— І за тим, що прокляття з'явилося в мені, — додала Карделія, дивлячись йому у вічі.
Вона нарешті розуміла.
Весь цей час вона думала, що її дар — це випадковість. Але ні.
Її батьки…
Карделія згадала уривчасті спогади, які приходили до неї в снах. Голос матері, яка шепотіла їй колискові. Теплі руки батька, що піднімали її в повітря.
Вона була донькою не просто темного мага.
Вона була донькою того, хто мав зупинити Лукреція.
— Тепер ми знаємо, хто винний, — сказав Ардіс.
Його голос був спокійний, але Карделія відчувала бурю, що вирувала всередині нього.
Вона підняла на нього очі.
— І що ми будемо робити?
Ардіс посміхнувся.
— Знищимо його.
Попереду була битва. І цього разу вони билися не лише за власне життя, а й за всю правду, яку так довго приховували.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьма та її інквізитор, Елісса Фенікс», після закриття браузера.
