Янина Кап (Зоя Маг) - Той, хто чує дорогу., Янина Кап (Зоя Маг)

Максим і Катя мчали нічним Києвом. Місто вирувало вогнями, але вітряна тиша на дорогах давала відчуття хибного спокою. Байк ревів, ковзаючи асфальтом, ніби сам відчував напругу в повітрі. 

Катя міцно трималася за Максима, її щока торкалася його спини. Вона мовчала, хоча в голові крутилося безліч думок. Максим же був зосереджений. 

*Олег сказав, що Лис щось ховає. І якщо це правда, це може стати нашою перевагою.* 

Максим звернув на вузьку дорогу, яка вела до старих гаражів на Лівому березі. 

Гаражі стояли мовчазними темними кубами. Лише один ліхтар моргав, кидаючи бліде світло на іржаві ворота. В повітрі висів запах мастила, вологи і старого металу. 

Максим заглушив байк. 

— Сидиш тут. 

Катя схрестила руки. 

— Ага, щасливо. Ти ж знаєш, що я не залишуся. 

Максим важко видихнув. 

— Тоді тримайся поруч. 

Він повільно пішов уперед, Катя крокувала за ним. Дорога під ногами хрустіла від піску й битого скла. 

Десь поруч грюкнули залізні двері. 

— Це він? — пошепки спитала Катя. 

Максим лише кивнув. 

Із тіні вийшов **Олег**. Він був одягнений у темну куртку, в руках тримав ліхтарик. 

— Тихо. Сюди. 

Він провів їх між гаражами, поки не зупинився біля старих металевих дверей. 

— Тут Лис ховає щось важливе. Я знайшов документи, які ведуть саме сюди. 

Максим повільно провів рукою по дверях. 

— Замкнено. 

Олег дістав із кишені набір відмичок. 

Катя підняла брову. 

— І ти кажеш, що адвокат? 

Олег усміхнувся. 

— Я адвокат із нестандартним підходом. 

Клац. Двері повільно відчинилися, видаючи довгий скрип. 

Всередині пахло старим бензином, пилом і маслом. Ліхтарик висвітлив старі деталі мотоциклів, коробки з паперами, каністри. Але Максим зауважив дещо інше. 

На столі лежали фотографії. На них — знайомі обличчя. Його техстанція. Люди, яких він знав. Навіть Славко. 

Максим повільно взяв одну з фотографій. 

— Що за… 

Олег нахилився ближче. 

— Він за тобою стежив. І не тільки за тобою. 

Катя поклала руку на його плече. 

— Максиме, дивись. 

У кутку стояла дошка з папками. На ній — схема. Лінії, імена, фотографії. У центрі — ім’я **"Максим Орленко"**. 

Олег мовчки подивився на цю картину. 

— Лис планував усе. Він хоче прибрати тебе з дороги. 

Максим стиснув зуби. 

— Це більше, ніж просто гонки. 

Він різко повернувся до Олега. 

— Що ми з цим зробимо? 

Олег обережно витягнув телефон і зробив кілька фото. 

— Спершу — покажемо це тим, хто вагається. Ці люди мають знати, з ким мають справу. 

Максим важко видихнув. 

— Тоді потрібно поспішати. 

Олег згорнув документи в портфель. 

— Я подбаю, щоб це дійшло до правильних людей. 

Максим кивнув. 

— А я подбаю про Лиса. 

---

**Старий міст мовчки спостерігав за тим, як Максим із Катею мчали назад у місто.** 

Із тіні за ними спостерігали очі.