Гебріел Еттінген - Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію

запити, що інколи розбігаються з політикою компанії. Неважко побачити, що належність до середньої ланки не дає можливості управлінцям користуватися особливими повноваженнями на своїй посаді. Поганий зв’язок, неорганізоване виробниче середовище й ненормований робочий день виснажують їх емоційно, а часом призводять до справжньої хвороби. Багато працівників сьогодні зазнає шалених стресів, але, на нашу думку, саме управлінці середньої ланки в галузі охорони здоров’я мали б з особливою схвальністю поставитися до стратегії, що допомогла б їм із перевантаженнями та емоційними викликами у житті.

Ми сказали учасникам, що досліджуємо «вільне мислення та уяву в щоденному житті». Учасники почали з того, що назвали найпекучішу поточну особисту проблему, як-от конфлікт із працівником, необхідність писати робочий звіт або потреба подати пропозицію. Після цього вони уклали перелік із чотирьох слів або фраз, що асоціювалися з реалізацією відповідних бажань і перелік із чотирьох — на означення перешкод на шляху до позитивного результату. Учасникам запропонували на великому чистому аркуші паперу дати начерк своїх міркувань. Одну групу навчили вдаватися до ментального контрастування з цього приводу, іншу — поринати лише у позитивні фантазії. Після цього ми попросили їх пригадати якомога більше важливих щоденних проблем на підставі особистого й професійного життєвого досвіду. Учасники або вдавалися до ментального контрастування, або втішалися бажаннями з приводу перших шістьох проблем; перший робив це письмово, а решта п’ятеро — подумки. Ми дали учасникам буклет, у якому вони могли робити записи протягом наступних двох тижнів. Щодня працівники мали записувати по найважливішій поточній проблемі та або вдаватися до ментального контрастування, або тішитися тим, що з нею пов’язано, записуючи обраний метод вирішення проблеми. Щодо всіх інших поточних бажань і проблем, їх просили або вдаватися до ментального контрастування або подумки втішатися за будь-якої нагоди, як-от стоячи в черзі в супермаркеті.

Через два тижні ми попросили учасників заповнити анкету. Ми питали, наскільки успішно їм вдавалося організовувати свій час, скільки вони виконали завдань або підготували проектів, скільки за два тижні завершили протермінованих проектів і наскільки легше було їм ухвалювати рішення. Ми виснували, що ментальне контрастування було корисним інструментом (воно заощаджувало кошти й час), котрий міг стати людям у пригоді для вирішення своїх щоденних проблем[110].

В останньому досліді ментальне контрастування дозволило учасникам краще розподілити свій час: воно допомогло зрозуміти, які бажання залишити, а від яких відмовитися. Нам цікаво було з’ясувати, чи працюватиме методика в групі, коли йдеться тільки про виконання завдання, а відмова від нього навіть не розглядається. Під час досліду, який провадив мій син Антон, ми пішли до однієї німецької державної початкової школи, розташованої в районі для незаможних мешканців. Ми навчили 49-х учнів другого й третього класу застосовувати метальне контрастування або втішатися мріями про успішне виконання завдання з мови й одержання пакунка з цукерками[111]. Ми сказали учням, що в них буде два тижні на вивчення п’ятнадцяти малюнків із відповідним словом із англійського словника. Після цього в них буде контрольна, і їм треба буде підписати англійським словом відповідний малюнок. Кожен другокласник, який зробить чотири й більше правильних підписів, і третьокласник, який правильно підпише сім або більше слів, одержить у винагороду цукерку.

Діти назахват хотіли взяти участь у нашій роботі, і ми дали кожному по буклету для заповнення. Спочатку діти сказали нам, наскільки вони були впевнені в тому, що виграють цукерку, і наскільки хотіли її виграти. Потім половина учнів написала, що «найкраще» для них станеться в разі виграшу призу, і що буде «на другому місці». Друга половина учнів, яка вдавалася до ментального контрастування, теж написала про «найкраще», а замість того, що б мало бути «на другому місці», вони написали, що саме в їхній поведінці може завадити їм виграти приз.

Через два дні ми дали дітям десять із п’ятнадцяти англійських слів. Через тиждень після початку нашого знайомства дали їм решту п’ять слів і набори для виконання завдання, що містили чисті аркуші паперу. Разом із учителями ми підібрали для учнів англійські слова, які їм нескладно було б вивчити (наприклад, «потяг», «автомобіль», «щасливий», «сумний»). Через два тижні відбулася контрольна, і всі учні одержали цукерки.

Оскільки завдання для всіх учнів було нескладне й нове (у них раніше таких завдань не було, і вони не могли генерувати очікування успіху на основі попереднього досвіду), ми передбачали, що ментальне контрастування поліпшить показники всієї групи. І наші сподівання справдилися. Учні, які вдавалися до ментального контрастування, краще впоралися з завданням, ніж ті, хто лише фантазував про свій успіх. Такий самий дослід із п’ятикласниками з незаможних родин у США дав такі ж результати. Ці висновки свідчать про те, що шкільні вчителі можуть використовувати ментальне контрастування, щоб поліпшити успішність учнів при виконанні нових і здійсненних завдань. Оскільки школи зазвичай заохочують учнів «бути позитивними» й мріяти про майбутні можливості, педагоги вчепилися за цю можливість допомогти дітям уявляти ще й перешкоди.

Низка інших наших дослідів підтвердила корисність ментального контрастування як інструменту саморегулювання. Вони також виявили дивовижний феномен: ментальне контрастування з приводу певного бажання може заохочувати до здійснення бажань і в інших галузях. В одному досліді ми запропонували групі студентів вдатися до ментального контрастування з приводу бажання пройти тест на інтелектуальний розвиток. Інші студенти, що брали участь у нашому досліді, або втішалися позитивними фантазіями, або виконували «сліпе» завдання. У студентів, які вдавалися до ментального контрастування та сподівалися на гарні результати тесту, підвищився систолічний кров’яний тиск, що свідчило про приплив енергії. Вони також ретельніше виконували наше письмове завдання. В окремому дослідженні ми виявили, що ментальне контрастування з приводу бажання «написати есе на відмінно» додавало учасникам наснаги. Як інструмент, ментальне контрастування з приводу здійсненних бажань додає людям завзяття[112]. Таке збільшення запалу може перекинутися й на інші сфери, де люди не настільки впевнені в успіху. Вдаючись до ментального контрастування в галузях, у яких ви почуваєте себе впевнено, ви можете збільшити свої шанси на успіх і в царинах, де ви не впевнені. Наприклад, чоловік, який вдається до ментального контрастування з приводу бажання гарно провести вечір із дружиною, матиме кращі шанси написати по обіді складного листа, за якого давно не міг взятися.

Збільшення можливостей ментального контрастування

Попри перспективні можливості ментального контрастування як практичного інструменту, я раз по раз замислювалася над тим, чи є спосіб підвищити його ефективність. У 1990-ті роки, коли я експериментувала з цим методом, мій чоловік, Пітер М. Ґолвітцер, проводив вельми цікаві дослідження в галузі, що була пов’язана з моєю. Він вивчав концепт,