Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря - МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
ДЕНЬ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ
Слова́ кружля́ють, як вого́нь на ві́трі,
про зда́чу мі́ста.., ва́рварську війну́…
Хтось зра́джує, хтось сльо́зи мо́вчки ви́тре,
а хтось пірне́ думка́ми вглибину́…
Хроніка подій. 21.03.22 (понеділок)
9:00.
Зателефонувала Тетяна (зв'язок з’явився, мов світло в темряві!) і повідомила, що сьогодні під’їде її чоловік Віталій, який зустрічав нас у Бердянську, з питання нашого знеможеного акумулятора, що чекає на порятунок.
12:00.
Поруч із нами в укритті, як дві блукаючі тіні, розмістилися дві жінки з Маріуполя та син однієї з них. Молодий чоловік вирушив на пошуки бензину, мов лицар на пошуки святого Ґрааля. Жінки між собою розмовляли українською (суржиком), їхні голоси відлунювали в стінах укриття думку, що у всьому винні Україна та Азов. Якби Україна здалася, то й Маріуполь був би цілим. Дружина й сестра, мов дві войовничі амазонки, почали дорікати цим жінкам у невігластві. Я ледве зупинив розпалювані дебати, пояснюючи своїм дамам, що поки в місті командують прибульці, яким можуть донести про нас, треба стримуватися.
16:00.
Приїхав Віталій, мов довгоочікуваний рятівник. Зняли з машини акумулятор, і він забрав його із собою на зарядку, обіцяючи повернути йому життя.
17:00.
Жінки, що говорили українською, збираються завтра зранку виїжджати. Молодий чоловік сказав, що дістав бензин, і вони їдуть до Запоріжжя. Чому Запоріжжя? Чому не Московія? Невідомо. Це таємниця, яку не варто розгадувати…
19:00.
Валентин повідомив, що Володимир, мов добрий самаритянин, пропонує безкоштовно чотирьом (я, дружина, син, сестра) перебратися з укриття в трикімнатну квартиру його матері. Я подумав, що після сьогоднішніх дебатів із жінками, залишатися в укритті ризиковано. Ми вирішили не переїжджати проти ночі, залишивши цей важливий крок на завтра.
Міня́ються лю́ди, як хви́лі, невпи́нно…
Наді́ями, бу́дь-що, живу́ть.
Їх ма́нить, як сві́тло, наш дім - Украї́на,
а де́хто шука́є Москву́…
Анонс (День 26 → День 27):
Після складних днів у школі, герої знаходять тимчасовий прихисток у квартирі місцевої мешканки, де їх чекає трохи більше комфорту. Але чи вдасться їм знайти справжній спокій? Двадцять сьомий день покаже, що навіть у новому місці не все так просто: мітинги й протести в Бердянську... Чи зможуть герої уникнути нових небезпек, які підстерігають у місті?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря», після закриття браузера.
