Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь

себе і приписати все одному собі. Кажу вам, що з цією вашою властивістю ви тепер дуже потрібні Росії… і гріх вам, що ви навіть не чуєте цього! Гріх був би й мені, якби я не виставив вам цієї властивості. Вона є ваше найкраще майно; його у вас просять неімущі, а ви, наче скнара, примкнули його замком та ще удаєте глухого. Хай вам тепер не до лиця зайняти те саме місце, яке займали тому десять років, не через те, щоб воно було низьким для вас, — слава Богу, честолюбства ви не маєте і у ваших очах ніяка служба не низька, — але через те, що ваші здібності, розвинувшись, потребують уже для власної поживи іншого, просторішого поприща. Так що? хіба мало місць і поприщ у Росії? Озирніться та й роздивіться гарненько, і ви його відшукаєте. Вам треба проїздитись по Росії. Ви знали її тому десять років: цього тепер недостатньо. За десять років усередині Росії стільки відбувається подій, скільки в іншій державі не відбудеться за півстоліття. Ви самі помітили, живучи тут, за кордоном, що в останні два, три роки навіть почали виходити з неї й люди зовсім інші, не схожі ні в чому на тих, котрих ви знали ще не так давно. Щоб дізнатись, що таке Росія нинішня, потрібно неодмінно по ній проїздитись самому. Чуткам не вірте ніяким. Вірно тільки те, що ще ніколи не бувало в Росії такого незвичайного розмаїття й несхожості у думках і віруваннях всіх людей, ніколи ще різниця в освіті й вихованні не відштовхнула так один від одного всіх і не викликала такого розладу в усьому. Крізь це все пронісся дух пліток, пустих поверхових висновків, найдурніших чуток, односторонніх і нікчемних умовиводів. Все це збило й сплутало до того в кожного його думку про Росію, що рішуче не можна вірити нікому. Потрібно самому дізнаватися, потрібно проїздитись по Росії. Це особливо добре для того, хто побув певний час від неї вдалині і приїхав з незатуманеною і свіжою головою. Він побачить багато того, чого не бачить людина, що знаходиться у самому вирі, дратівлива й чутлива до животрепетних інтересів хвилини. Здійсніть вашу подорож ось яким чином: перш за все викиньте з вашої голови всі до одної ваші думки про Росію, які у вас тільки є, відмовтесь від власних своїх висновків, які вже встигли зробити, уявіть, що ви зовсім нічого не знаєте, та їдьте наче в нову доти вам невідому землю. Так само, як російський мандрівник, приїжджаючи в кожне значливе європейське місто, поспішає побачити всі його древності й примітні місця, таким же точно чином і ще з більшою цікавістю, приїхавши до першого повітового чи губернського міста, намагайтесь дізнатись про його пам’ятні місця. Вони не в архітектурних будівлях і древностях, а в людях. Клянусь, людина варта того, щоб її роздивлятися з більшою цікавістю, ніж фабрику чи руїну. Спробуйте тільки на неї подивитись, озброївшись однією краплею істинно братської любові до неї, і ви від неї вже не відірветесь — такою вона стане для вас цікавою. Познайомтесь спочатку з тими з них, котрі становлять сіль кожного міста чи округу; таких буває чоловіки два-три в кожному місті. Вони вам у кількох рисах окреслять все місто, так що вам буде видно вже самому, де і в яких місцях проводити найбільше спостережень над нинішніми речами. Розбалакавшись з чоловіком передовим з кожного стану (з вами ж усі так охоче розбалакуються й розкриваються ледь не нарозхрист), ви від нього дізнаєтесь, що таке всякий стан у його нинішньому вигляді. Кмітливий і меткий купець одразу вам пояснить, що таке в їхньому місті купецтво; порядний і тверезий міщанин дасть поняття про міщанство. Від чиновника-ділка дізнаєтесь про посадове проведення, а загальне забарвлення і дух товариства почуєте самі. На передових людей, одначе, не надто покладайтесь, краще намагайтесь розпитати двох або трьох чоловік з кожного стану. Не забувайте того, що тепер всі між собою у сварці, і всякий один на одного бреше й наговорює нещадно. З духівництвом ви зійдетесь одразу, тому що з ним взагалі ви знайомитесь швидко; від них дізнаєтесь інше. І якщо ви таким чином проїздите тільки по головних містах і пунктах Росії, то вже побачите ясно як день, де і на якому місці ви можете бути корисним і про яку посаду слід вам просити. А поки ви вже однією поїздкою вашою можете зробити багато добра, якщо тільки захочете. У самій подорожі цій постануть перед вами такі християнські подвиги, яких і у самому монастирі не зустрінете. По-перше, будучи приязним у розмові, подобаючись кожному, ви можете, як сторонній і свіжий чоловік, стати третьою, примирливою особою. Чи знаєте, як це важливо, як це тепер потрібно Росії і який у цьому високий подвиг! Спаситель оцінив його заледве не вище за всі інші: Він прямо називає миротворців синами Божими. А миротворцеві в нас поприще всюди. Все пересварилось: дворяни у нас між собою, як коти з собаками; купці між собою, як коти з собаками; міщани між собою, як коти з собаками; селяни, якщо тільки не скеровані спонукливою силою до дружньої роботи, між собою, як коти з собаками. Навіть чесні й добрі люди між собою в розладі; тільки між шахраями бачиться щось подібне до дружби і єднання у той час, коли кого-не-будь з них сильно стануть переслідувати. Всюди поприще примирителю. Не бійтесь, примирювати не важко. Людям важко самим замиритися між собою, але, як тільки стане між ними третій, він їх одразу примирить. Тому-то у нас завжди мав таку силу третейський суд, достоту творіння землі нашої, що встигав досі більше за всі інші суди. У природі людини, й особливо російської, є дивовижна властивість: як тільки помітить вона, що інший скільки-небудь до неї прихиляється або виказує поблажливість, вона сама уже готова заледве не просити пробачення. Поступитися ніхто не хоче першим, але як тільки один зважився на великодушне діло, другий уже рветься ніби утерти носа йому великодушністю. Ось чому у нас швидше, ніж деінде, можуть покласти край найбільш застарілим сваркам і позовам, якщо тільки стане серед позивачів людина істинно благородна, шанована усіма й до того ще знавець людського серця. А примирення, повторюю знову, тепер потрібне: якби тільки декілька чесних людей, котрі, через розбіжність у думках стосовно одного якогось предмета, суперечать один одному в діях, погодились подати один одному руку, шахраям було б уже непереливки. Отже,