Євгеній Шульженко - Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко

​«Ти права, - відповів коханий, - але нам потрібно вшиватись звідси». Він стрибнув вгору, підхопив себе крилами та кулею здійнявся у небо. Від такої швидкості, груди дівчини стисло, перехопило подих. Вітер шалено засвистів, окутуючи її холодом. Але який це холод? Це холод кохання та свободи. Чи може бути кохання холодним? Якщо ти тікаєш на спині дракона, з окутого брехнею міста – то може.

​Кіра відчула, що дракон вирівняв свій політ та відкрила очі. Повільні помахи крил, неймовірна швидкість та тепло, що йшло від дракона. Всміхнулась, наче збожеволіла. Голосно та радісно закричала, піднявши руки. В останню мить, повернула голову назад. Побачила, як паркан ТетаАвва залишився позаду, а саме місто ставало менше й менше, аж поки не перетворилось на точку.