Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Сидячи за робочим столом, Джейкоб оточив себе картами, вирізками з газет і власними нотатками. Він розклав перед собою всі відомості, які збирав останніми тижнями: місця, де помічав символи, уривки інформації про "Секвойю" та спогади про дивні розмови з місцевими жителями. Проте, як би він не намагався зібрати всі ці шматочки пазлу, картина залишалася розмитою, неначе прихованою під завісою туману.

Він знову і знову переглядав свої записи, розмірковуючи, що міг пропустити. Кожен новий символ, знайдений на стінах або вирізаний у корі дерев, додавав до його загальної схеми новий вузол, але жоден з них не розв'язував головної загадки. Відчувалася якась прихована структура, яку він поки що не міг зрозуміти.

Його думки знову поверталися до секти або таємного товариства, про яке згадував Джордж. Чи могла ця група бути настільки впливовою і організованою, що її діяльність залишалася практично непомітною для оточуючих? Чи існувала вона взагалі, або це були лише міські легенди, що циркулювали серед місцевих? Джейкоб не міг знайти відповіді, і це лише підсилювало його внутрішній неспокій.

Оскільки історія створення штату «Секвоя» напряму пов’язана з корінними жителями цих місць Джейкоб вирішив дослідити їх історію більш детально. Він знав про те, що у столиці штату місті Оклахома-сіті є великий культурний центр корінних народів Америки.

Зібравши свої речі, Джейкоб вирушив у дорогу. Сівши в машину, Джейкоб відчув, як хвилювання змішувалося з рішучістю. Він знав, що цей візит може стати ключем до розгадки таємниці, яка не давала йому спокою. Дорога до Оклахома-сіті пролягала через мальовничі місця, але Джейкоб був настільки занурений у свої думки, що майже не звертав уваги на краєвиди за вікном. Його мета була чітка: знайти відповіді, які наблизять його до розуміння того, що відбувається в його рідному місті.

Джейкоб прибув на заправку, що належала індіанському племені, швидше, ніж очікував. Заправка виглядала просто, але охайно, а поруч розташовувався невеликий магазинчик, де продавалися як звичайні товари, так і сувеніри, пов'язані з культурою племені.

Вирішивши зробити перерву, Джейкоб припаркував автомобіль і вирушив до магазину. Всередині було тихо, а за прилавком стояв літній чоловік з добрим, але пронизливим поглядом. Джейкоб підійшов до нього з привітанням, оглядаючи товари навколо і намагаючись знайти слушний момент для розмови.

"Вітаю," — сказав Джейкоб, звертаючись до старого, — "Я проїжджаю повз і хотів би запитати, чи чули ви щось про секвою. Вона часто згадується в розмовах останнім часом..."

Літній чоловік уважно подивився на Джейкоба, перш ніж відповісти. "Секвоя? Не часто чую про це дерево в наших краях. Це цікава тема. Чому вас це цікавить?"

Джейкоб, намагаючись налагодити контакт і продемонструвати свою добру волю, відповів: "Сподіваюся, всі розбіжності між нашими народами залишилися в минулому. Мені важливо зрозуміти історію та культуру цих земель, щоб краще усвідомлювати те, що тут відбувається."

Літній чоловік уважно дивився на нього, ніби оцінюючи щирість його слів. "Багато що змінилося, але рани, які залишилися, загоюються довго," — сказав він м'яко, але з певною твердістю. "Якщо ти шукаєш відповіді, потрібно підходити з повагою. І пам’ятай, що не все, що трапляється на цих землях, можна побачити або зрозуміти одразу."

Здавалося, його слова несли в собі як попередження, так і пораду. Джейкоб усвідомив, що йому потрібно діяти обережно, щоб здобути довіру місцевих і дізнатися більше про таємниці, які він шукає. Заправивши автомобіль до повного бака і відчуваючи, що його місія тільки починається, Джейкоб зайшов у кафе на заправці, де замовив свою улюблену каву. Він коротко перекинувся кількома словами з баристою, забрав свій напій і повернувся до машини.

Випивши ковток кави, Джейкоб відчув знайому гірчинку, яка допомогла йому зосередитися. Сівши за кермо, він вирушив далі на захід, до Оклахома-сіті. На горизонті почали вимальовуватися нові краєвиди, і Джейкоб зосередився на дорозі, одночасно обмірковуючи нещодавню розмову. Попереду на нього чекало ще багато загадок і можливих відповідей.

Дорога вела Джейкоба через розлогі, хвилясті простори, де зелені пагорби поступово переходили в невеликі ліси, що оточували трасу з обох боків. Сонце, піднімаючись на небосхил, заливало все навколо м'яким золотим світлом, підкреслюючи красу цієї незайманої природи. Вітерець гойдав високі трави, які тягнулися до горизонту, немов зелене море. Дерева, в основному дуби й сосни, кидали тінь на дорогу, створюючи враження, що він рухався тунелем серед природи.

Проїжджаючи повз річку, Джейкоб звернув увагу на те, як вода спокійно і плавно блищить під сонячними променями, відображаючи блакитне небо. Час від часу він зупинявся, щоб вдихнути свіже повітря і насолодитися мальовничими краєвидами, які відкривалися перед ним.

Насолоджуючись дорогою і захоплюючись красою природи, Джейкоб незабаром дістався Оклахома-сіті. Місто поволі з'явилося на горизонті, гармонійно вписуючись у природний ландшафт з невеликими будівлями, оточеними густими деревами. Тут його чекали нові знайомства і, можливо, довгоочікувані відповіді.

Джейкоб увійшов до культурного центру, де його зустрів привітний співробітник середнього віку на ім'я Канейо. Зацікавшись, Джейкоб запитав про значення його імені. Канейо, усміхаючись, пояснив, що його ім'я походить з мови предків і означає "орел". Він розповів, що батьки дали йому це ім'я на честь стійкості та сили, які символізує цей птах.