Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

- Привіт, - привіталася я, він відкрив мені двері і ми поїхали.

- Що я повинен знати про твої батьків? Розкажи, будь ласка, - почав розмову мій візаві.

- Та особливо нічого. Тато працює адвокатом, досить успішним, мама раніше довго сиділа вдома, зараз відкрила свій ресторанчик, швидше  забігайлівку, і працює в задоволення, але при цьому заробляє непогано. Я єдина дитина в сім'ї, мене дуже люблять, але є один нюанс - мама мріє видати мене заміж. Завжди переживала, що у мене не було хлопця, ось як закінчилося моє перше кохання у 9 класі, так і не було більше симпатій. А мама дуже турбується. Тато з мамою безмірно щасливі в шлюбі, хоча одружилися зовсім молодими, як ми з тобою зараз, і тому такого ж і мені бажають. Ось і вся історія, - закінчила я свій короткий лікнеп в мою сім'ю.

- Зрозумів, - сказав хлопець і всю дорогу мовчав.

Мама зустріла нас біля ганку, обняла і запросила в будинок. 

- Тату, мамо, знайомтеся, це мій друг Алекс, - представила я.

- Я - Ліля, а це Михайло, називай нас просто по іменам, - проспівала солов'єм матуся. - Ідіть помийте руки з дороги і за стіл. 

Коли вже всі сіли, тато запитав:

- Алексе, ти іноземець? Звідки таке ім'я?

- Насправді мене Сашком звати, Олександром, просто коли я був маленьким, мій дідусь мене почав називати Алексом, і з двох років я так і представлявся, а якщо мене називали по-іншому, то виправляв, навіть батьків. Так я з Саші перетворився в Алекса.

За столом панувала невимушена і весела атмосфера, батьки розповідали смішні історії з мого дитинства (як я це люблю), а Алекс ділився своїми.

- Ми сходимо принесемо десерт, - мама мене стукнула під столом, і відправилася на кухню, я попленталася слідом. - Аню, ну прекрасний хлопець! Розумний, талановитий і вже заробляє добре! Підфарбуй губи, а я понесла торт.

Я слухняно сходила у ванну кімнату, поправила макіяж і повернулася. Всі дружно сміялися, відчуваю, мама знову розповідає чергову історію про мене.

- Так, серйозно, вона була не відмінниця і навіть трохи лінива до 9 класу, а потім різко почала вчитися, попросилася до репетитора на англійську і захопилася IT. З тих пір ми втратили нашу дівчинку, сидить днями і ночами за ноутбуком і пише, пише…- у мами сьогодні аншлаг, знайшла вуха благодатні.

- Ма, ми вже спати хочемо, дванадцята година.

- Добре, я вам постелила в твоїй кімнаті, довго не сидіть!.

Ми з Алексом вийшли із-за столу і в легкому шоці пішли в кімнату. Я рідко бачу Алекса збентеженим і здивованим, він завжди незворушний і спокійний, але моя мама вміє і практикує. От чесно, навіть не хотіла з нею вступати в полеміку з приводу спільного ліжка, все одно її не переконати, тому я просто вела хлопця за собою. Нічого, не вперше нам разом ночувати, розберемося.

- Аню, ми будемо спати разом? - не витримав Алекс мого флегматичного спокою. Я мовчки кивнула головою, збираючись у ванну кімнату. - Може я на підлозі ляжу?

- Алексе, ми що живемо в 18 столітті? Я не переживаю за свою цноту і повір, на твою теж зазіхати не стану, чи тобі некомфортно зі мною спати?

- Ні-ні, нормально, - тут же мене переконали в протилежному.

- Тоді не бачу проблеми, ковдр дві, ліжко велике, одну ніч переночуємо, - сказала і вийшла з кімнати, нехай переварить ситуацію, мені стало смішно, не такий вже незворушний мій друг, як завжди здається, його теж можна збентежити. 

Алекс 

Це була прекрасна і важка ніч ... Аня лягла мені на плече і злегка обняла рукою, закинувши оголену ногу на мої стегна ... моє чоловіче его кричало про небезпеку, самовладання тріщало по швах, але я тримався. Навіть не знаю, як заснув ...

Ще це перше кохання з 9 класу?! ... Не міг викинути з голови, особливо після розповіді батьків про трансформації Ані під впливом цього самого кохання. Минуле, воно у всіх є, але від цього мені не легше. Ревнощі і пристрасть - в мені вирував коктейль емоцій.