Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

Іра весь тиждень літала на крилах кохання, не забуваючи проводити пару годин в день за монітором. Вона попросила Алекса взяти її фрілансером в їх компанію і виконувати не важку роботу, типу тестування або написання простих скриптів.

І ще вони підбирали квартиру для зйому.

- Іро, а за реакцію своїх батьків ти не переживаєш? - запитала Світлана.

- Ні, вони дуже прогресивні і їм подобається Ігор, до того ж мама один раз нас застукала на «цьому», тому прекрасно знає, що ми не в шахи з ним граємо вечорами. 

Ну якщо так подивитися, то логічно, моя б матуся ще речі допомогла б заносити до свого майбутнього зятя. І сміх і гріх.

- Ми з Алексом теж на ці вихідні їдемо до моїх, - сказала я і очікую вибуху бомби.

- Що???!!! Нічого собі ви швидкі!!! - крикнула Свєта і аж зіскочила зі стільця в пориві емоцій.

- Нісоно такого, чесно-чесно! Мама просто подзвонила, а я спала у Алекса, ось вона і не правильно все зрозуміла… - намагалася донести правду подругам.

- Звичайно, так і є, а ви ж не змогли знайти аргументів, щоб спростувати ваші відносини, - єхидно посміхається Іра.

- Ой це складна тема, - зітхнула я і відкрила ноутбук, щоб зайти в Небожителів.

- Привіт, сестричко! - пише мені Дикий Ведмідь.

- Привіт, братику! - відповідаю йому.

- Твій коханий зараз дуже зайнятий і передає тобі привіт, так що ти його не чекай в онлайні, а лягай відпочивати, - інформують мене.

- Добре, дякую!. Я хочу зараз в квест зайти, пару рейдів пройти і спати.

- Може в груповий сходимо? - вривається Синя Пантера.

- Давайте! - погодилася я.

Ми жартували в чаті і паралельно проходили квест, вбиваючи чудовисько за чудовиськом.

- Ок, Вовк вже на нас лається, що ми тебе відволікаємо від сну, тому виходь, сестрице, а то нам перепаде на горіхи! - пише Ведмідь.

- Не можу не послухатися свого дорогого чоловіка, тому виходжу, на добраніч, - відповіла та закрила ноутбук.

Все таки класно, що у мене з'явилися такі прикольні онлайн-друзі.

Вранці я неспішно йшла на заняття і була перехоплена Гришею, своїм одногрупником.

- Красуне, дозволь пригостити тебе кавою, - почав він.

- Вибач, я поспішаю на лекцію, і тобі раджу, сьогодні зав кафедри буде, тому краще не спізнюватися, - відповіла хлопцеві.

Він несподівано стає на одне коліно, витягає букет і на весь коридор голосно починає говорити:

- Аню, як тільки я побачив тебе відразу зрозумів, що ти та сама, прошу тебе прийми мої почуття і ці квіти!

О Боже, як незручно ... нас знімають як мінімум на три телефони ...

- Гришо, встань, будь ласка, - тихенько відповідаю йому.

- Ні! Я не встану, поки ти не погодишся стати моєю дівчиною! - стоячи на одному коліні продовжує він.

Я розгубилася трохи, навколо натовп студентів, не можу ж йому грубо відмовити, що ж мені придумати? ...

- Вибач, але вона вже зустрічається. Зі мною. Тому, встань, будь ласка, - почула поруч спокійний голос Алекса. Він взяв мене за руку і обійняв за плечі, захищаючи.

- Це правда? Ти з ним? - не здається горе-залицяльник.

Я приречено зітхнула і майже пошепки відповіла:

- Так, він мій хлопець.

Всі навколо різко затихли, а потім почали розходитися, обговорюючи наші пристрасті. Мені хотілося провалиться крізь землю ...

Гриша встав, зло подивився на Алекса і швидко побіг від мене.

- Дякую за допомогу, - сказала я. Руку мою так і не випустили.

- Звертайся. Мені самому вигідно мати дівчину, адже, скажу тобі по секрету, мене теж переслідують, - сказав він мені на вушко. Напевно, з боку ми виглядали дуже натурально і романтично, обидва гарні, високі, стрункі.

- Сподіваюся, не хлопці? - зі смішком спитала свого «хлопця». Він засміявся і відповів:

- Бог милував, виключно дівчата. Підемо, проведу тебе. До речі, завтра вже четвер, ми коли до твоїх поїдемо?

- В суботу нормально?

- Цілком.

- Тоді я мамі сьогодні повідомлю, щоб чекала нас на вихідних. 

- Добре, йди, Аню, он уже Олексій Володимирович зайшов в аудиторію, тобі пора. - він випустив мою руку і посміхнувся на прощання.

Щось все йде не за моїм планом ... ось і тримаюся подалі ... вже фіктивної парою стали, нічого собі поворот долі.

Четвер і п'ятниця пролетіли як мить - уроки, заняття з командою з кібербезпеки (ми почали командні тренування кожен день), домашка і сон, ось і всі мої розваги. Навіть в гру не заходила, не було часу, і не хотіла Вовка відволікати.

- Готова знайомити Алекса? - Свєта мене підколює постійно на цю тему, але я вже не ведуся, нехай собі піднімає настрій людина, мені то що.

Я зібралася і вийшла, Алекс мене чекав під гуртожитком. Його чорний хюндай блищав на сонці, а хлопець мені посміхався, яка гарна картина ...