Дана Кейт - Сама собі автор, Дана Кейт

Я літала на крилах щастя! Ще б пак, адже в мене з'явився хлопець і я чекатиму його з армії.Ось так! 

Час проходив швидко. Листи ніхто не писав, але я наївно чекала, коли Петро прийде у відпустку і ми обов'язково зустрінемося. І ось, на шкільній дискотеці, присвяченій новому року, танцюючи з Маринкою  побачила його...

Як же скучила...

Ось я посміхаюсь...

Ось стою і чекаю, коли підійде...

А він іде..

Дивиться на мене і ...проходить повз...

Вам розповідати скільки я проревіла в туалеті?

Маринці набридло витирати мої сльози і вона пішла шукати наш одяг, щоб іти додому. Усю дорогу, проводжаючи мене вона бурчала собі під ніс, як я дістала її зі своєю любов'ю.

А я прийшла. Виплакалась під водою в душі. Лягла в ліжко. Зібрала всю волю в кулак і вирішила, щоя розчарувалась, взаємного кохання не буває і більше ніколи ні в кого не закохаюсь.

Все.

ДВА РОКИ ПОТОМУ

Я навчаюсь в інституті  на другому курсі, бігаю поверхами, беру участь у всіх заходах, аби не забивати голову коханням.

Живу на квартирі з двома дівчатками - Ксюхою та Танею. З Ксюхою ми вчимося на одному курсі, а Таня старша за нас на рік. Живемо ми мирно та тихо. Чому тихо? Тому що поверхом нижче живе старий дід, який любить молоденьких дівчат. І тільки він почує, що ми ходимо чи грає музика, тут же піднімається до нас і голосно стукає в двері. І поки ми обіцяємо, що будемо поводити себе тихо, він розглядає нас і облизується.

Фу!

Якось я помітила, що Таня десь затримується. Ну, може хлопець з'явився, мало чого? Вирішила спитати, щоб напевно. Виявилось, що вона ходить на квартиру. Тобто  збирається молодь, п'ють чай, грають у ігри, співають пісні, розповідають історії. Запитую її:

-Може секта яка?

-Ні, - каже, - скоріше  на клуб за інтересами схоже.

Ну так, зараз і час такий, що нема куди сходити. Чим молоді зайнятися , коли грошей на клуби немає? Втім вирішила піти з нею подивитися, що там та як. Не з'їдять же ж мене.

Увечері, о пів на сьому, ми з Тетяною вийшли з дому. Я переживала, але виду не подавала. Всю дорогу ми мовчали. Не знаю чому, але розмовляти не хотілось. Якесь дивне передчуття. Ми увійшли до квартири. У кімнаті сиділи декілька молодих людей: хлопці та дівчата приблизно мого віку. 

-Привіт усім, - крикнула Таня, - я привела новеньку.

Всі подивились на мене та посміхнулись. Я привіталась і почула у відповідь....теж просто "привіт", а таке відчуття , що вони повинні були мені сказати : "Привіт Настя!" і поплескати обов'язково.

Втім, я скромно сіла на стілець біля дверей і спостерігала за тим, що відбувається.

-Зараз прийдуть хлопці, що проводять усе це і почнемо, - прошепотіла Таня.

За декілька хвилин двері відчинилися і увійшли два дорослих хлопці і дівчина.

-О, привіт, у нас новенька, - сказав хлопець нажчий зростом.

-Так, я Настя, - відповіла.

-Дуже приємно, Насте. Я Павло, це мій друг Олександр, а це Ганна.

Я посміхнулась. Ганна глянула на мене з острахом і взяла Павла за руку. Ага, помітила свою територію. Зрозуміла. Олександр затримався на мені поглядом і взяв стілець та сів поруч. Він був високий брюнет, симпатичний хлопець.

-Ну, що ж, - сказав Павло, - якщо ми всі зібралися, тоді почнемо. Тема сьогодніщнього вечора така: чи існує дружба між хлопцем та дівчиною? Для новеньких поясню правила: ми всі по черзі висловлюємо свої думки, можемо сперечатися і в кінці підводим підсумки. Потім співаємо під гітару і п'ємо чай.

Павло глянув на мене і посміхнувся.

-Насте, ти як вважаєш, чи буває дружба між хлопцем та дівчиною?

І тут усі повернулись в мій бік, а в мене язик прилип до піднебіння. Сиджу з розплющеними очима, а рот не відкривається. Олександр зрозумів, що я розхвилювалась і торкнувся моєї руки.

- Я думаю, що не буває, - прошепотіла я.

- Цікаво, чому ж? - запитав Павло знову.

-Тому, що рано чи пізно, хто з них закохається.

-Є така думка. Гаразд, запитаємо  в інших..

Протягом, приблизно, години, молодь сперечалась, доводила один одному протилежні речі. Хтось був за різностатеву дружбу, а хтось проти. Поки всі сперечались, Павло сидів і дивився на мене, посміхаючись. А Олександр мовчав і сидів поряд. Від нього відчувалась підтримка..