Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало

Розділ 1

 

Про те, як одне рішення різко змінює життя

 

— Вона нікуди не піде!

Валад практично гарчав, нависнувши над командиром Хашеном.

Нависати йому було не складно, Валад був на дві голови вищий за маленького і кругленького командира. Та й загалом був більшим. Але Хашена це ні крапельки не лякало і не бентежило. Він дивився на Валада як на нерозумну дитину, цокав язиком і зрідка похитував головою, що неймовірно злило блондина.

— Вона не піде!

Ліїн сиділа скромно на стільці біля вікна і відчувала себе дівчиною на виданні, за яку якраз торгуються старий наречений і старший брат, який мав намір віддати сестру заміж за когось багатшого і симпатичнішого. Але такі наречені свататися до красуні-сестри не поспішали, тому відразу було зрозуміло, що братик поторгується, покричить, а потім таки віддасть за немолодого, не дуже багатого, зате зі зв'язками. А потім буде ходити в гості і просити по-родинному познайомити і допомогти. Старші брати, вони такі, іноді взагалі нічим від дядечків не відрізняються.

Ліїн тихенько зітхнула і подивилась у вікно.

Пейзаж на добрі думки не надихав. Болото воно і є болото, навіть якщо його вперто називати низинним лісом. Десь до середини літа воно частково висохне, залишивши по собі заболочені озерця, безліч струмків і бочаги, котрі маскуються під симпатичні зелені галявини. І коріння дерев стирчатиме не з-під каламутної води, а над сушею, немов такі дивовижні арки. Поки ж болото кричало жабами, пищало комарами і смерділо застояною водою. Іноді воно починало загадково хлюпати та зітхати. А лікар, котрий практично спився, майже в тій же тональності розповідав про легеневі хвороби, незагойні рани та інші принади, котрі він трепетно любив і котрі розвиваються в таких умовах.

А всього якихось два роки тому одна юна і дуже наївна випускниця школи Мистецтв Духу уявляла хоробрих революціонерів та супротивників імперського терору зовсім не так. Вони мали бути сильними, нічого не боятися і боротися виключно за ідею. Насправді ж під цей опис підходили тільки такі юниці та юнаки, як і сама Ліїн. Ті, хто старші й биті життям були схожі то на біглих каторжників (а найчастіше ними і були), то на відвертих шахраїв, то на звичайних невдах, яким просто більше нема куди податися. Лікар був із останніх. А командир Хашен із других, тому Ліїн була впевнена, що Валад посперечається і відпустить. Гаразд би ще вона сама відмовлялася, а так...

А так Ліїн уже більше року відчувала, що поступово вростає в це болото, втрачає внутрішній вогонь, стає байдужою тінню самої себе. Ще трохи й вона сяде поряд із лікарем і вестиме з ним великодумні розмови про кашель Вайлана або те, чи можна було врятувати ногу рахівника. І їй буде цікаво. А ще цікавіші їй будуть пікантні подробиці про те, як брати Марката ділили чергову сільську красуню, а в цей час Берк уже підганяв предмет суперечки до найближчого сіновалу, поплескуючи своєю лапищею по попі. Берку сільські красуні взагалі не відмовляли, чи настільки його лякалися, чи, як говорив лікар, одразу розуміли, що потомство вийде сильне і здорове, а таке селянам, що живуть поруч із болотом, було дуже потрібне.

Ліїн зітхнула і подивилася на чоловіків, які продовжували сперечатися. Валад за ці два роки змужнів і тепер за бажання міг налякати навіть Берка. А ще зупинити бика ударом кулака між рогами. Або на нетверезу голову викорчувати дерево, що мішалося під ногами, за допомогою важеля з іржавого меча, знайденого в кущах, і поминання темних сил.

А сама Ліїн відчувала, що якимось неймовірним чином зменшилася, і тепер без опіки Валада взагалі не виживе. Незважаючи на те, що тепер змогла б захистити диплом бойового мага. А заразом і лікарський, першого ступеня.

Тому їй слід чимось зайнятися. Терміново. Чимось справді важливим. Тому що спроби позбавити Далеку фортецю продовольства були схожі на звичайний лісовий розбій. Всієї різниці, що розбійники грабують купецькі каравани, а шляхетні революціонери — армійських постачальників продуктів. А так, дуже схоже, ще й охорона у купців буває краще, і пручається вона довше.

— Я йду, — сказала Ліїн, вставши на ноги.

Чоловіки різко замовкли, причому обоє.

Валад глянув невдоволено і втомлено, як на ту саму дурну молодшу сестру, чиї спроби втекти з симпатичним офіцером без копійки в кишені, або податись у цирк танцювати на канаті, давно перестали його веселити. Вони навіть дратувати вже перестали. Ну, вродилася сестричка дурепою, що тут зробиш? Зате на обличчя гарна, та й за корсажем є що ховати і не доводиться туди носові хустки пхати.

Хашен дивився засудливо. Він взагалі вважав, що пристойні жінки не перебивають чоловіків на півслові. Втім, Ліїн у будь-якому разі була непристойною. Жила з чоловіком, з яким не була одружена. Шпурлялася у солдат колодами. А найголовніше – одягалася у чоловічі костюми.

Так, доречна б вона була на цьому болоті у сукні. Особливо у сукні з криноліном, в якій не видно куди ступаєш.

— Іду, — повторила Ліїн.

І Хашен почав усміхатися. Мабуть, на тому кораблі везли щось дуже цінне, раз йому знадобилося аж три справжні маги для охорони. Валада, зрозуміло, ніхто б йому не дозволив відправити в плавання, без Валада тут все маскування розвалиться. От і довелося випрошувати в нього наречену, дівку погану, але як маг — талановиту.

— Якщо вона не повернеться за три дні, я тобі ноги вирву, — похмуро пообіцяв Валад, дивлячись Хашену на маківку. — А якщо з її голови впаде хоч волосинка, я всіх твоїх головорізів одноногими зроблю, а декого й безногим.

Хашен поблажливо посміхнувся. Хто-хто, а биті головорізи точно не полізуть до магічки. Бо бачили, як вона одного такого самовпевненого на дерево накрутила. Та й захищатимуть як рідну мамку, а то й краще, бо з магом у них є шанси вижити, навіть якщо на корабель нападе імперський флот. Прискоряться, проскочать, сховаються. А ось без мага їх потоплять і квакнути не встигнуть.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍