Анастасія Бойд - Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд

Глава 2

Незабаром, я увійшла до сусіднього вільного номера, і за мною заскочив мій бос. Не найголовніший, але не менш докучливий і впливовий – керуючий готелем Анрі. 

– Що, моя цукерочка, день вдався? - цей хтивий покидьок, витирає об мене свою слину з першого робочого дня. Цей готель був би ідеальним місцем, якби мені не доводилося спілкуватися з ним, але це неможливо.

– Я б так не сказала, - байдуже знизала я плечима.

– Яка ти примхлива. Хіба цей цукровий татко мало тобі заплатив? - це питання здавалося двояким. Анрі має на увазі чайові, або думає, що я надавала якісь інші послуги?

– Я можу все йому повернути, це не проблема, - відмахнулася я, намагаючись бути спокійною.

– Залиш собі. Можеш навіть не ділитися ні з ким. Ти ж старалася, працювала... - розтягував він слова, наче спеціально мене дратуючи. Анрі наче закомплексований хлопчик, якому випала більш-менш впливова посада, і він вичавлює з неї всі можливості, дратуючи покоївок.

– Про що ти? Я не розумію.

– Про твій зовнішній вигляд, - Анрі поправив мій фартушок, який трохи скрутився в бік, – червоне обличчя, про те, що він був в номері, і ти прибирала надто довго, що можна було б тебе оштрафувати, але в мене сьогодні чудовий настрій, - це вже занадто. Я не знала куди подіти своє обурення, щоб не натрапити на проблеми з роботою, і насилу взяла себе в руки. 

– Ти помиляєшся, Анрі. На роботі я б ніколи не займалася нічим подібним.

– Дарма. Інакше, як ти вибачатимешся за свої помилки? - Анрі поступово наближався до мене, натякаючи на свої наміри.

– Я не спала з гостем! 

– Авжеж! Цей чувак просто приїхав в готель, маючи власний будинок на набережній, і тільки що відмовився від дівчат, яких я йому пропонував раніше. А все просто так! - випалив керівник, наче ревнував мене, або заздрив. – Він поселився задля дозвілля і сексу – він все це отримав. Ось тільки чому ти зовсім не думаєш про репутацію готеля і про репутацію своїх колег?

– Якась маячня...

– Всі тепер думатимуть, що наш персонал поводиться як шльондри, але знаєш... - він наблизився впритул, і торкнувся долонею моєї ноги, рухаючись вище. Треба тікати. Але ж... Він зіпсує мені життя! Дідько, то що мені тепер переспати з усіма в готелі? 

– Пішов ти до бісової матері! - я відштовхнула його від себе, і кинулася до дверей, але вони були зачинені. Картка не спрацювала. Мерзотник... 

– Цукерочка... Кумедна і наївна. Досить від мене бігати, - Анрі не намагався спіймати мене, бо був впевнений, що я в пастці і нікуди не подінуся. В голову прийшла лише одна думка – треба проковзнути в сусідній номер через суміжні двері. Так, там знаходиться Крістоф Шері, але це не так страшно, як переспати зі своїм недолугим босом. Здається, Анрі не подумав про цей вихід, який, нажаль, знаходився за спиною цього покидька. Як нам помінятися місцями?

– Добре, мені не важко задовільнити такого шикарного чоловіка, - моя фальшива посмішка ледь не порвала рот. – Лягай. Хочу бути зверху, якщо ти не проти.

– Я не вірю... Щось дуже швидко ти погодилася, - примружився Анрі, підозрюючи недобре. 

– Що тебе дивує? Мені потрібна ця робота, і не потрібні проблеми з тобою. До того ж... Ти справді мені подобаєшся, - опустила я погляд, прикусивши губу, і Анрі нарешті попався. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно