Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

2

       В той момент, коли до маєтку Дорсет-хаус під'їхала карета, леді Джейн Дорсет сиділа у вітальні родинного маєтку та вишивала носовичок. Почувши звук коліс, вона відклала вишиття та виглянула у вікно. Її батьки, граф та графиня Дорсет, гостювали у своїх друзів і мали повернутися не раніше, як через тиждень чи два. Гостей вона не чекала. Було логічно, що хтось приїхав по справі. Але хто це міг бути вона не здогадувалась. Коли карета зупинилась навпроти будинку, то Джей побачила герб графа Грейсона. А вже за мить із карети вийшла юна леді Сара Грейсон - найближча подруга Джейн.. 

       Ледь дочекавшись поки дворецький проведе її у вітальню Джейн кинулась обіймати подругу. 

       - Саро! Який сюрприз! Я думала, що ми побачимось лише під час сезону в Лондоні! Сподіваюсь, усе гаразд? - Джейн подивилась в обличчя подруги шукаючи в ньому відповідь на своє питання. 

       Сара ствердно похитала головою. 

        - Усе просто чудово! Я вже з нетерпінням чекаю на початок сезону. Я відчуваю, що він буде особливим. 

         - Ти кожного разу так говориш - засміялася Джейн. - Тоді чому ти тут не попередивши? Для тебе навіть не підготовлена кімната. 

         - О! Гадаю твої слуги це швидко виправлять. А приїхати сюди мене попросила леді Дорсет. 

      Джейн від здивування звела брови так, що між ними залягла складка. Мати писала доньці регулярно, однак нічого не писала про те, що запросила подругу в гості. Можливо вона просто захотіла зробити їй сюрприз? У неї це часта звичка. Поки Джейн роздумувала над причинами, Сара ховаючи посмішку, стояла з виглядом дитини, яка знає секрет і ледве стримується, щоб не розповісти його. Помітивши знайомий погляд Сари, Джейн обернулася до дворецького:

          - Брукбері, веліть подати чаю. Нам з леді Грейсон знадобиться підкріплення. 

       Дворецький поклонився і виходячи з кімнати посміхнувся. Ох ці леді! З дитинства вони любили бешкетувати. І кожного разу, коли вони складали план нового задуму - вони пили чай “щоб підкріпитися”. Маленькі дівчатка виросли в дорослих леді. Але досі своїм звичкам не зраджують. Аби позбутися зайвих свідків, випроваджують його по чай і ще щось до нього. Куди зникали закуски Брукбері міг лише здогадуватися. Але точно знав, що леді їх не чіпали. Інакше не були б такими витонченими та жіночними якими є зараз. 

        - Говори вже. - прошепотіла Джейн, тягнучи Сару за руку до найближчого дивану. 

        - Ти впевнена, що Брукбері пішов? - так само тихо уточнила Сара. 

        - Звісно, що так. - підвищуючи голос до звичної висоти відповіла Джейн. 

        - Ну гаразд. Твоя мама, тобто леді Дорсет, попросила мене бути твоєю компаньйонкою на найближчі кілька днів. Щонайбільше - на тиждень.

        Обличчя Сари світилося так, наче вона щойно сповістила найважливішу новину в житті й про яку ще ніхто не чув. Хоча, власне, так воно і було. 

       - Мені ніхто нічого не повідомляв. - розгубилася Джейн - Як так сталось, що ти знаєш більше, ніж я?! І чому мені потрібна компаньйонка? 

       - О! Я страшенно розтяпа. В моєму листі була вкладена записка для тебе. 

       Сара порилась в ридикюлі та дістала невеличкий конверт. Ззаду красувалася печатка із гербом графа Дорсета. Джейн зламала печатку і пробіглась очима по тексту. 

       - Цього не може бути! 

       Від несподіваної новини їй перехопило подих, а в грудях стиснулось серце. Герцог Холстон їде в Дерхем, щоб зустрітись з нею перед початком сезону! Серце забилось частіше. Очевидно, що він їде через те, що до кінця цього сезону вони мають одружитися. Напевно він хоче обговорити які бали та світські заходи вони мають відвідувати разом. Адже суспільство повинно їх асоціювати як наречених. А можливо... О Боже! Можливо він не хоче чекати кінця сезону. А влаштувати йому грандіозний початок - розпочати з їхнього весілля. 

       - Оскільки про заручини ще не було повідомлено офіційно, а твої батьки не можуть перервати візит, то я буду виконувати роль дуеньї. - Сара обняла Джейн. - Я така рада за тебе! Я вірила, що цей день настане. А ти, люба моя, не вірила, що він виконає домовленість. 

         - О Саро. Ти ж була завжди поруч. Ти сама бачила як він уникав мене. За всі ці роки - один єдиний танець. І то на моєму особистому балу. Скільки разів на Лондонських балах він проходив повз вдаючи незнайомця? 

          - Гадаю, його врешті замучила совість. 

          - А якщо він їде, щоб сказати, що не буде виконувати домовленість? Зрештою, обіцянку давав його батько, а не він. 

       Сара похмурніла розуміючи правдивість доказів Джейн. 

       - Якщо це справді так, то ти маєш чудовий шанс переконати його відмовитись від цього задуму. І хтозна, можливо він навіть закохається в тебе. 

         - О Саро, це звучить надто романтично щоб бути правдою. 

         Сара закотила очі. 

         - Як ти можеш бути таким скептиком і водночас усі ці роки бути палко закоханою? 

         - От тому я й такий скептик. Інколи я гадаю, що було б мудріше не закохуватися в герцога. 

         - Але? - обережно уточнила подруга 

      Джейн не встигла відповісти. Двері відкрились і Брукбері увійшов з тацею в руках. Звісно ж, нічого ситного тут не було. Лише чай та кілька кексів. Джейн вдячно кивнула дворецькому і взялася розливати чай. Той мовчки вклонився і зник за дверима. 

      - Як йому вдається так точно підбирати момент? 

       Джейн засміялась. 

       - Як каже сам Бруксбері - це уміння прищеплене йому ще з пелюшок. 

       Непристойний, як для леді, вибух сміху заполонив вітальню. Але дві подруги були не простими леді. Їхня освіта, окрім звичної для леді, була наповнена заняттями, які були властиві джентльменам. В спільноті було прийнято, що леді повинна займатись господарством, дітьми, музикою чи вишиванням. Однак, граф Дорсет вирішив, що його дочка має володіти більшими знаннями. Він не сумнівався - одного дня вона стане їй в пригоді. Його друг, граф Грейсон, наслідував його приклад. І вже скоро дві подруги разом вивчали астрономію, економіку, мови, стрільбу з лука і фехтування. А що найбільш скандально, то це те, що граф Дорсет рахувався з думкою дочки та користувався її порадами. Навіть в питаннях політики. Тож, якби навіть не брати до уваги спільне дитинство, юні леді вільно почувалися лише в товаристві одна одної. Вони були самі собою і розуміли все без зайвих слів. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍