Сунь Цзи - Мистецтво війни

Якщо імператор втручається в керування бійцями, не знаючись на принципах командування, це збентежує старши´ну та вояків.

Якщо імператор, не вивчивши воєнної стратегії, береться до військових призначень, солдати зневірюються.

Щойно армія стає збентеженою, а імператор утрачає довіру своїх людей, чекай агресії від сусідніх правителів. Це означає, як мовиться, посіяти безлад у власних лавах і приректи себе на поразку.

Тому маємо п’ять чинників, аби передбачити, хто здобуде перемогу:

генерал, який знає, коли битися, а коли — ні;

генерал, що знає більше різних способів використання війська;

армія, в якій старшини й підлеглі об’єднані єдиною метою;

армія, що виставляє цілком підготовлених вояків проти непідготовлених;

військо, генерал якого кваліфікований, а імператор — не втручається.

Отже, ці п’ять чинників і є шляхом до перемоги.

Тому сказано: той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.

Частина 4. Стратегiчнi позицiї

Сунь-дзи сказав:

— За давніх часів досвідчений у січі передусім робив непереможним себе і лише після цього очікував нагоди, коли можна перемогти супротивника. Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього. Тому особа, що має бойовий досвід, здатна зробити себе нездоланною, але не може гарантовано змусити ворога бути подоланим.

Отож і сказано: можна передбачити перемогу, але передбачення її не гарантує. У становищі, коли не можеш виграти, — захищайся, якщо хочеш виграти — мусиш нападати. Якщо не маєш досить солдатів — боронися, а якщо маєш — атакуй. Той, хто вправний у захисті, наче ховає себе глибоко під землею, а хто меткий у нападі, немов уражає з висоти. Тому він здатен і себе відстояти, і здобути цілковиту перемогу. Передбачити її, керуючись розумінням пересічних людей, — це не найвища досконалість. Перемога, яку можуть зрозуміти пересічні люди, не є досконалою перемогою. Здатність піднімати осінній пух не може бути ознакою великої сили; спроможність бачити сонце і місяць не є ознакою проникливого зору; здатність чути грім не є ознакою доброго слуху.

У давнину казали, що людина, майстерна в герці, долає того, кого легко здолати. Тому тріумфи здатної змагатися людини не мають слави відважних і мудрих. Її перемоги в протистояннях бездоганні. Бездоганність означає, що успішний боєць діє там, де звитяга певна, й завойовує ворога, що вже програв.

Через те майстер бою обирає позицію, де поразка неможлива, й не марнує свого шансу взяти гору над супостатом. А отже, успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу, а подужане військо шукає перемоги лише по тому, як вступило в сутичку.

Знавець воєнного мистецтва розбудовує Шлях-Дао й ретельно пильнує військових регулювань: тому він і здатен розуміти, де буде виграш, а де — поразка.

Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти. Розрахунки висновують з терену, обсяг ресурсів — з розрахунків, кількість солдатів — з обсягу ресурсів, баланс сил — з кількості солдатів, а можливість перемогти ґрунтується на балансі сил.

Тому нездоланну армію можна порівняти з протиставленням ста мір ваги та однієї, а подолане військо — це як одній мірі ваги переважити сто. Вдалим є позиціонування, коли тріумфальне військо, спрямовуючи своїх бійців на баталію, може уподібнитися гірському потоку, що розірвав греблю й падає з великої висоти.

Частина 5. Сила

Сунь-дзи сказав:

— Принцип керування великою армією — той самий, що й кількома вояками. Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій. Що допомагає солдатам з різних частин війська могти протистояти ворогові? Прямі й непрямі стратегії. Армія атакує супротивника подібно до каменюки, що трощить яйце; у цьому полягає принцип використання сильного для нападу на слабке.

Зазвичай під час бою використовують прямі метÓди, а до непрямих вдаються, аби перемогти. Тому стратегії генерала, досвідченого в уживанні непрямих метод, — безмежні, як небо й земля, і такі ж невичерпні, як річки та потоки. Мов сонце й місяць: він сідає, аби знову зійти; немовби чотири пори року: вони минають свій час, аби знову повернутися.

Є не більше, ніж п’ять головних нот, але їхні зміни і транс­формації неможливо переслухати; є не більше п’яти основних кольорів, але відтінки, породжені їхніми змінами й трансформаціями, годі сприйняти зором; основних смаків — не більше ніж п’ять, проте утворені завдяки їхнім змінам і трансформаціям присмаки переважають кількість тих, що їх можливо відчути. У будь-якому протистоянні маємо в арсеналі тільки прямі й непрямі стратегії, але їхні зміни й трансформації — безмежні. Непряме та пряме підтримують і підсилюють одне одного так само, як коло без початку й кінця. І кому до снаги їх вичерпати?

Швидка стрімка вода може рухати кругляками — це й називають силою. Хижа птаха падає на здобич згідно з точним розрахунком часу та відстані і шматує її. Тільки бувалий у бойових бувальцях здатен володіти жахливою силою й точним визначанням часу та місця. Його сила скидається на натягнутий лук-самостріл, а розрахунок терміну й відстані — на відпускання язичка того лука-самостріла. Навіть серед метушні й гуркоту бойовища його не заскочить сум’яття. І навіть у хаосі баталії він тримає лаву, і перемогти його — зась.

Удавай, що ти в безладі, коли добре організований; корч із себе боягуза, якщо сміливий, прикидайся слабким, коли тебе сповнюють сили. Відмінність між хаосом і ладом полягає в організації та структурі; різниця між сміливістю й боягузтвом випливає з перебігу січі, а між слабкістю та силою — з використання потужності армії. З огляду на це досвідчений у воєнних діях маніпулює ворожими рухами, створює умовини, що змусять ворога їм підкоритися. Він спокушає супротивника принадами, щоб той спокусився ними. У такий спосіб він змушує недруга рухатися й очікує його, сповнений своїх сил.

Обстріляний військовик шукає перемоги зі становища й обставин, не вимагає занадто багато від своїх людей. Тому він спроможний вибрати вмілих вояків і довірити їм розвинути перевагу зі стратегічної позиції. Той, хто знає, як посилювати стратегічні козирі, посилає своїх людей на бойовище подібно до покотючих колод і кругляків. Колодам і круглякам природно бути непорушними на поземній площині, але на похилій вони — на кшталт покотил; квадратне має здатність зупинятися, а кругле — скочуватися. Тому сила командира,