Сунь Цзи - Мистецтво війни

що набив руку, залучаючи людей до баталії, скидається на натиск від падіння кругляків, які котяться донизу з великої висоти.

Частина 6. Слабкi i сильнi сторони

Сунь-дзи сказав:

— Загалом той, хто першим стане на поле бою, щоб чекати на ворога, — відпочине; той, хто прийде з поспіхом пізніше, — втомиться. Тому знавець битви контролює рухи ворога, а сам, тим часом, неконтрольований з ворожого боку. Він може змусити супротивника прийти на приготоване місце, звабивши його вигодою, згідно зі своїм задумом, і може завадити приходові недруга, створивши йому перешкоди. Тому, коли ворог відпочив — утомлюй його, коли він наїджений — виснаж його голодом, а коли добре налаштований і врівноважений — змусь його рухатися. Нападай на супостата там, де він поквапиться рятуватись. Рухайся туди, де тебе найменше очікують.

Військо пройде тисячі лі без утоми тільки тому, що долатиме терен, не залюднений ворогом. Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти. Тому супротивник не знає, як щити´тися від досвідченого в нападі, й не відає, де і як нападати на навченого оборони.

Такий складний і глибокий,

Що не залишає жодного сліду,

Такий загадковий і чудовий,

Що й не почуєш нічого про нього,

Тому він може вирішувати долю ворога.

У просуванні йому годі зазнати опору, бо він прориває слабкі місця протиборчих лав; під час відступу його не спіймаєш, адже він такий прудкий, що переслідувати його зась.

Отож якщо ми хочемо нападати на недруга, він не має вибору, окрім як зважитися на бій, навіть перебуваючи під захистом високих мурованих огорож і глибоких ровів; бо ж ми вдаряємо в місце, яке він має рятувати. Коли ж ми не бажаємо битися, недруг не зможе розпочати атаки проти нас, навіть якщо боронимо не більше, ніж намальовану лінію, ми змусимо змінити напрям його нападу.

За умови, що нам удасться спонукати ворога показати його позицію, тоді як свою ми від нього приховаємо, матимемо повноту нашої сили, а супротивник буде поділений. Якщо мою армію зосереджено в одне ціле, а ворожу — фрагментовано на десять частин, я нападу десятьма своїми частинами разом на його одну. Якщо в нас багато солдатів, а в протиборця — лише декілька, ми зможемо більшою кількістю напасти на меншу. Коли неприятель не знає, де я хочу вдарити, він захищатиме багато місць; і що більше він їх обороняє, то дужче розпорошує свої сили, а значить слабший у будь-якому місці, куди я нападу.

Якщо супротивник укріплюється на фронті, його тил слабшає; зміцнюючи свій тил, він знесилює фронт; якщо ворог створює кулак на лівому фланзі, то правий — занепадає, коли ж праве крило міцнішає — ліве втрачає на моці. Намагаючись захиститися всюди, недруг по всіх усюдах і охляне.

Слабкість у кількості вояків спонукає тебе здійснювати приготування проти ворога; твоя кількісна сила змушує ворога готуватися до наступу проти тебе.

Через те, коли знаєш місце й час бою навіть після походу на тисячу лі, ти готовий змагатися. Якщо ж місце та час воєнних дій тобі невідомі, тоді сили твого лівого флангу не можуть урятувати сил правого, а сили правого крила не зарадять силам лівого, бійці твого фронту не здатні на порятунок твого тилу і, відповідно, солдатам запілля годі буде захистити твій перед. Становище ще дужче погіршується, коли зважати на те, що найдальші сили — на відстані 10 000, а найближчі — на відстані кількох лі. За моєю оцінкою, навіть якщо в армії країни Юе дуже багато вояків, то це аж ніяк не обов’язково означає, що перемога забезпечена. Тому я кажу: ми можемо творити перемоги!

Хоча ворог і численний, ми спроможні знайти шляхи, аби завадити йому на нас нападати. Тому ми мусимо аналізувати стратегії ворога, щоб знати його шанси на успіх чи поразку, провокувати його, викривати його позиції, щоб знати вразливість його становища, випробовувати ворога силою в протиборстві, аби уявляти слабкі сторони його позицій. Тому найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції. Навіть найглибше інфільтровані шпигуни не можуть виявити твоїх позицій, а найбільший мудрець не годен знайти шляхів проти твого війська. Перемоги, яку здобуто завдяки пристосуванню до обставин супротивника, військо ніколи не осягне; всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.

Тому виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води — це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість. Як вода скеровує свою течію відповідно до особливостей суходолу, так і армія плекає свою вікторію згідно з властивостями ворога.

Тим-то військо ніколи не має стабільної позиції та форми. А особу, що перемагає, вивчивши прикмети недруга, вважають божественною. Тому нема гарантованого тріумфу серед п’ятьох елементів природи. Жодна з чотирьох пір року не є постійною: день — короткий і довгий, а місяць буває повнею та молодиком.

Частина 7. Воєннi змагання

Сунь-дзи сказав:

— Мистецтво використання армії полягає ось у чому: генерал дістає наказ від правителя, а тоді мобілізує військо для війни і стає табором проти ворога. Немає нічого складнішого за воєнні змагання. І складність цих змагань та маневрів полягає в тому, що потрібно перетворити непряме на пряме, а несприятливі обставини — на сприятливі.

Так ми робимо шлях нашого протиборця непрямим, заманюючи його маленькими принадами. У такий спосіб хоч і ви­йдемо­­ пізніше, та дійдемо раніше за ворога. Це метода того, хто знає, як використовувати прямі й непрямі стратегії. Тому воєнні змагання мають свої переваги й ризики. І коли ти намагаєшся повністю обладнати військо, аби дістати максимальну перевагу, то можеш не встигнути перехопити цієї переваги. Якщо ж пошлеш армію, залишивши все спорядження в таборі, то ризикуєш утратити весь табір.

Армія може скласти свої важкі обладунки, щоб удень і вночі, не зупиняючись, долати шлях із примноженими силами. Коли військо подорожує на відстань ста лі, аби мати перевагу, воно може втратити трьох генералів. Сильні вояки прийдуть першими, а слабкі пастимуть задніх, і тільки десята частина війська зможе прибути на місце призначення.

Якщо армія задля переваги пересувається на відстань п’ятдесяти лі, генерал, що йде першим, наштовхнеться на труднощі й поразку. Позаяк тільки половина солдатів зможе дістатися місця призначення.

Коли військо прагне