Віктор Суворов - Беру свої слова назад

з цих псів вирішив поза графіком лизнути хазяйську дупу - написав у документі посаду Жукова: перший заступник ... І не потрапив! Жуков страшенно не любив, коли його величали першим заступником наркома оборони. Він любив, щоб його називали заступником Верховного Головнокомандувача. Погодимося: тим, хто чистив маршальські чоботи та підносив папери на підпис, не мудро було заплутатися в цих хитросплетіннях і назвати видатного полководця всіх часів і народів не тим титулом, який йому подобається, а тим титулом, який у нього був, але який йому не подобався. І тоді найбільший впадав у сатанинську лють: я - не перший заступник, я — єдиний!

Враховуючи вищевикладене, погодимося: претензії на єдиного, м'яко кажучи, недостатньо обґрунтовані.

– 5 -

Тепер спробуємо навести порядок в табелі про ранги. Що важливіше: заступник Сталіна по партії або перший заступник по уряду? Що вагоміша: заступник по ДКО, перший заступник з НКО або заступник з РНК?

Відповідь на це питання була дана 30 червня 1941 року. В цей день бв утворений Державний Комітет Оборони (ДКО). Це був «надзвичайний вищий державний орган СРСР, в якому в роки Великої Вітчизняної війни була зосереджена вся повнота влади. Постанови ДКО мали силу законів військового часу» (Радянська військова енциклопедія. Т. 2. С. 622). «ДКО, зосередивши всю повноту влади в країні, керував перебудовою народного господарства відповідно до вимог війни, мобілізацією сил і ресурсів країни, будівництвом збройних сил, удосконалював їх структуру, розставляв керівні кадри, визначав загальний характер використання Збройних Сил у війні, здійснював керівництво боротьбою радянського народу в тилу ворога» (Там же. Т. 7. С. 516). Таким чином, в ході війни основний важіль диктатури - облік і розподіл кадрів - перемістився в ДКО. Хоча в принципі нічого не змінилося: все той же товариш Маленков під мудрим проводом товариша Сталіна запроваджував в життя все той же непорушний сталінський принцип, відповідно до якого кадри вирішували все.

В ході війни всі державні й військові структури та органи Радянського Союзу, починаючи зі Ставки Верховного Головнокомандувача, підкорялися рішенням ДКО.

В момент створення ДКО до його складу увійшли: Сталін - голова, Молотов - заступник, Берія, Ворошилов, Маленков. У лютому 1942 року до складу ДКО додатково були введені Вознесенський, Каганович, Мікоян, у листопаді 1944 року - Булганін. З травня 1944 року Берія - заступник Голови ДКО. Тепер у Сталіна стало два заступники - Молотов і Берія.

Маршал Радянського Союзу Жуков Георгій Костянтинович не був заступником Сталіна по ДКО. У цей надзвичайний державний орган керівництва війною Жуков не був допущений навіть в якості рядового члена.

– 6 -

Нас так вчили з дитинства: війна була справедливою, великою, священною. Підступний ворог напав без оголошення війни, без жодного приводу та без причини. Ми до війни не готувалися, звідси такі поразки, втрати і жертви. Суть війни: радянський народ захищав свою Батьківщину. Радянські люди всі як одна людина згуртувалися навколо рідної Комуністичної партії та її мудрого Центрального Комітету. На розгром ворога Червону Армію і народ вів великий Сталін.

Після смерті й викриття Сталіна з'ясувалося, що на розгром ворога радянський народ вів не Сталін, а вірний ленінець Хрущов.

Після зміщення Хрущова історики раптом виявили, що на розгром ворога радянський народ вів зовсім не Сталін і навіть не Хрущов, а ще більш вірний ленінець товариш Брежнєв. У Сталіна була одна Зірка Героя Радянського Союзу, він її ніколи не носив, а у Брежнєва було аж чотири такі Зірки, і він їх завжди носив. Маршал Радянського Союзу Брежнєв був у чотири рази більшим героєм, ніж Сталін.

Після смерті Брежнєва було зроблене сенсаційне історичне відкриття: на розгром ворога Червону Армію і весь радянський народ вів таки не Брежнєв, не Хрущов і не Сталін, а вірний син радянського народу великий Жуков, він же - Єдиний. Проте якщо згадати попередників Жукова на роль Спасителя, то виходить, що Жуков «єдиним» є тільки на даний момент. На даному історичному етапі.

У цій ролі до Жукова побували інші. Жуков - всього лише замикає в колоні «єдиних».

Розділ 1
Чесність із застереженнями

Можу писати тільки правду.

Чотириразовий Герой Радянського Союзу, Маршал Радянського Союзу Г.K. Жуков.

«Огонек». 1988. № 16. С.11 – 1 -

За життя Жукова вийшло тільки одне видання його мемуарів - один том. «Це була переконлива, чесна книжка, це була велика правда про війну. Такою вона залишиться назавжди» («Красная звезда», 12 січня 1989 р.).

Тут я дозволю собі з улюбленою газетою не погодитися. «Такою» жуковська правда назавжди не залишиться. Вона вже такою не залишилася. І не могла залишитися, бо правда в нашій великій країні найкраща в світі. Найправдивіша. Найпередовіша. Найпрогресивніша. Найстійкіша. Не тому наша правда така живуча, що твердокам’яна, а якраз навпаки. У нас гнучка правда! Еластична. Наша правда виживає в будь-яких умовах, бо до них пристосовується. Вчені товариші в цьому випадку застосували б термін: «мутація». Наша правда життєздатна і незнищенна, бо змінюється разом зі зміною умов проживання. Заявляючи, що жуковська правда незмінна, товариші з «Червоної зірки» лукавлять. Вже їм-же треба знати, що друге видання «Спогадів та роздумів» практично нічого спільного, крім назви, не мало з першим виданням. Скажу більше: друге видання повністю спростовує перше, а третє — друге.

Зараз жуковська велика правда про війну зовсім не та, яка була раніше. А завтра вона буде іншою. Вона змінювалася і продовжує стрімко змінюватися прямо на