Автор невідомий - Народні пісні - Ой, там, за Дунаєм

1. Їхав козак за Дунай,

Сказав: «Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький,

Неси та гуляй!»

«Постій, постій, козаче,

Твоя дівчина плаче,

Як ти мене покидаєш, —

Тільки подумай!»

2. «Білих ручок не ламай,

Ясних очок не стирай,

Мене з війни зі славою

К собі ожидай!»

«Не хочу я нічого,

Тільки тебе одного,

Ти будь здоров, мій миленький,

А все пропадай!»

Стоїть гора високая

1. Стоїть гора високая,

Попід горою гай, гай...

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай!

2. Під гаєм в’ється річенька,

Як скло, вода блищить,

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

3. Край берега у затишку

Прив’язані човни,

Там три верби схилилися,

Мов журяться вони,

4. Що пройде красне літечко,

Повіють холода,

Осиплеться з них листячко

I понесе вода.

5. Журюся й я над річкою...

Біжить вона, шумить,

А в мене бідне серденько

I мліє, і болить.

6. Ой, річенько, голубонько!

Як хвилечки твої,

Пробігли дні щасливії

I радощі мої!

7. До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна,

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!..

8. Стоїть гора високая,

Зелений гай шумить,

Пташки співають голосно,

I річенька блищить...

9. Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько

I мліє, і болить?

10. Болить воно та журиться,

Що вернеться весна,

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!

Стогне сизий голубочок

1. Стогне сизий голубочок,

Сидя на тичині,

Плаче козак молоденький

По своїй дівчині.

2. Плаче бідний, сльози ллються,

Не хоче вмирати,

Не слухає річей добрих,

Що говорить мати.

3. Іди, сину, на вулицю,

Там дівчат побачиш,

Там товариство гуляє,

Там ти не заплачеш.

4. Не пустити мене мати

На тую вулицю,

Де дівчина мене ждала,

Звала — серце Грицю.

Скажи мені правду, мій добрий козаче

1. Скажи мені правду, мій добрий козаче,

Що діяти серцю, коли заболить?

Як серце застогне і гірко заплаче,

Як дуже без щастя воно защемить?

2. Як горе, мов терен, всю душу поколе,

Коли одцуралось тебе уже все,

І ти, як сухеє перекотиполе,

Не знаєш, куди тебе вітер несе?

3. — Е, ні! — кажеш мовчки, — скосивши билину,

Хоч рано і вечір водою полий, —

Не зазеленіє; кохай сиротину,

А матері