Валерія Серпень - Супергерой на мінімалках, Валерія Серпень

Єгор вже десять років цікавився косплеєм і брав активну участь у всіх заходах, що були йому доступні. Багато його однодумців зустрічалися на таких фестивалях, з якими виникали приятельські взаємини. Цей фестиваль не став винятком, більше половини учасників були йому добре знайомі по минулих заходах.

- Ого, це щось новеньке, - присвиснув Джокер, оглядаючи Єгора, - Ти ж начебто казав, що будеш Тором.

- Плани змінилися несподівано, - відмахнувся Єгор, - Але так навіть цікавіше.

- Не можу не погодитись. Реально сміливий крок, - реготав Джокер, що виглядало доволі моторошно, - Давай познайомлю тебе з новенькими. Це Аня і її сестра Олеся. Що скажеш?

- Дуже приємно, дівчата. Я – Єгор, - вклонився грайливо, - Ви вперше тут?

- Я вдруге, - відповіла жінка-кішка, - А сестра моя вперше.

Олеся стрельнула гнівним поглядом на Аню, як же їй пасував цей погляд до образу. Сердечко Єгора пропустило удар. 

- Слухайте, щось так спекотно стало, - промовив Джокер, переводячи погляд з Єгора на Олесю, помітивши як нагрівалось повітря від їхніх спекотних переглядувань, - Сходиш зі мною за холодною колою? – запропонував Ані, поглядом ніби підштовхуючи її до згоди.

- Звичайно, вам взяти щось? – запитала в сестри, - Колу чи може води?

Отримавши замовлення на напої, Джокер і жінка-кішка попрямували його виконувати, залишивши співрозмовників на самоті. 

- Сміливо, - прокоментувала Образ Єгора, - Довго наважувався?

- Рівно стільки, скільки падала пляшечка з зеленкою, а я намагався її спіймати, - смішинки в очах Єгора запалювали веселощі і в Олесі, - Потім вже довелося виправляти, тобто вирівнювати колір по всьому тілу. А ти? Чому вирішила взяти участь? Аня говорила, що ти вперше…

- Так то теж не з моєї подачі. Сестра мені волосся пофарбувала, доки я спала. Довелося вже пізніше довершувати образ в перукарні.

Так вони і спілкувалися до вечора, не змінивши компанії, тільки дочекавшись повернення Джокера і жінки-кішки. Зробили сотню світлин, корчили пики, висолоплювали язики, ніби повернулися в підлітковий вік на день, так вільно і легко їм давно вже не було. Єгор так взагалі залип на її посмішці, не в змозі відвести очей.

А далі пішла конкурсна програма, яка починалась з дефіле. Далі інші перформанси, а в кінці вечора, як завжди, нагородження лауреатів.

- За найсміливіший костюм нагороду отримує… Шрек, - лунало зі сцени, - Який пофарбував свою шкіру в зелений! Ну ж бо, виходьте на сцену!!! 

- Єгоре, це тебе кличуть, - штовхнула ліктем в бік Олеся, - Чого зволікаєш?

- Шрек? Ти серйозно? Я ж Халк… - злегка розгублено обурювався Єгор.

- Точно. Хоча я весь вечір думала, що Шрек, - реготала Олеся так, що аж різнокольорові хвостики підскакували, - Гаразд, Халк. Іди і всім заяви про це. Зі сцени.

Так Єгор і зробив, чим викликав регіт всіх присутніх.

***

- Вітаю, ти став зіркою сьогоднішнього вечора, - мило всміхалася Олеся, прогулюючись разом з Єгором набережною.

- Дякую. Це було неочікувано. Ще й Шреком мене назвали, - всміхався у відповідь Єгор, тримаючи Олесю за руку.

- Цікаво, як ти збираєшся далі отак ходити? Ти що, безробітний? – це і справді цікавило Олесю, - Зеленку ж тиждень не відмиєш.

- Я віддалено працюю, - пояснив Єгор, зупинившись і розвернувши Олесю до себе обличчям. Їхні погляди зустрілись і слова застрягли в горлі.

- Що? – ледь чутно запитала Олеся, спостерігаючи як його губи повільно наближались до її власних, від яких Єгор весь вечір не відводив погляд.

- Хочу перевірити чи будеш ти зелена після мого поцілунку… - і поцілував. Палко, гаряче, нестримно, отримуючи не менший відклик від Олесі.

Так почалася неймовірна історія кохання Халка і Харлі Квін. Неочікувано?  Так. Але на наступний фестиваль вони вже вирішили обрати парні образи супергеройської пари. Цікаво, це буде Джокер і Харлі Квін чи Шрек і Фіона?

Кінець