Аврора Лав - Берегиня Серця Атлантиди, Аврора Лав

— А як же тоді ти відчула мене без своїх здібностей? — Уїдливо зауважила вампірша.

— Чуття для Спіритів це не здібність! Це частина нас самих! — Обурено вигукнула Сібіл.

— Звісно.

— Гей, досить! Закінчуйте нумо це. — Приєднавшись до дівчат, втрутилася я.

За ці роки Сібіл, здавалося, зовсім не змінилася. Вона залишилася тією ж доброю, наївною дівчинкою з великими карими очима. Але видає її тільки розважливий, пильний погляд — їй довелося пережити багато. Проте Сібіл надзвичайно сильна і стійка. Як і я, вона продовжила повноцінне навчання, і цей рік для нас останній.

— Не розумію, що ти маєш на увазі, — байдужим голосом промовила Глорія, на, що Сібіл закотила очі.

Ми втрьох дуже здружилися за останні роки, утворивши досить колоритну компанію. Наївна вовчиця з дитячим обличчям, холодна і відчужена вампірка, і я — рок-зірка цього божевільного світу, дочка чаклуна та Альва. Могутнє щось, за якою полює Ларан, готовий здобути мене за будь-яку ціну.

— Взагалі, я тут вмовляю Енджі сьогодні піти до бару. Ти з нами? — У своїй звичній манері звернулася Глорія до кароокої.

Крижане стерво - це зовнішня оболонка вампірки, коли ж вона залишається з нами наодинці, то одразу перетворюється на дуже турботливу і співчутливу подругу. Звісно, нас із Сібіл дратує її маска, але хто ми такі, щоб її руйнувати. Це її броня. Глорія ретельно вибудовувала свої стіни понад два століття. Це її вибір, і у неї на те є свої причини.

— Це геніальна ідея! Я за! Я так хочу потанцювати й розвіятися, — натхненно вигукнула вовчиця, схоплюючись на ноги. Її очі загорілися, але раптом у них з’явилася тінь туги. — Тільки не думаю, що Емануель розділить мій ентузіазм.

— Отже, ти пас, — награно важко зітхнула Глорія, промовивши. 

Завдяки своєму довгому життю, Глорія навчилася майстерно відчувати й розуміти людей. Вона була блискучою маніпуляторкою, завжди знала, що і коли сказати чи зробити, щоб досягти своєї мети. Водночас вона залишалася чудовою подругою та надійним радником, який завжди знайде потрібне слово й підтримає.

— Я цього не казала! — Обурено скрикнула Сібіл.

— Отже, втеча, — змовницьки підсумувала вампірка.

Ми втрьох залилися дзвінким сміхом. 

Через півтори години Глорія впевнено припаркувала машину, і ми, сповнені ентузіазму, вирушили до входу в бар.

Вампірка була одягнена в коротку сексуальну сукню і босоніжки на високих підборах. Сібіл вибрала більш стримане, але не менш привабливе вбрання: чорний штанний костюм, під який вона одягла лише мереживний боді, доповнивши свій образ елегантними бежевими човниками. Я ж зупинилася на звичайних чорних джинсах, мереживному топі та шкіряній куртці.

— Зізнайся, тобі подобається цей божевільний, — грайливо заулюлюкала вовчиця, штовхаючи Глорію в бік. 

Та лише зарозуміло подивилася на неї, склавши свої червоні губи в презирливу посмішку. Ми з Сібіл переглянулися й усміхнулися. Ми давно підозрювали, що у Глорії є почуття до Джакорда, власника цього закладу. Але горда Глорія, звісно ж, у цьому не зізнається.

Зайшовши всередину, ми одразу попрямували до барної стійки. Бар був, як то кажуть, тільки "для своїх", тож фейс-контроль ми пройшли без затримки. У бармена ми замовили по два шоти текіли. Дівчата завжди мені заздрили, адже, на відміну від них, я швидко напивалася. Спустошивши свої чарочки під дзвінкий регіт, Сібіл потягнула Глорію на танцмайданчик, а я, замовивши собі коктейль, залишилася спостерігати за ними.

Я відчувала весь спектр емоцій Семінів, які мене оточували. Більшість із них знали, хто я, і тому боялися. Деякі лякалися моєї сили, інші — небезпеки, яку несло перебування поруч зі мною. За ці роки я вже звикла до цього. Хоча не можу сказати, що мене це зовсім не турбує, для мене важливіше, що відчувають мої близькі, коли вони поруч зі мною.

— Енджі, люба, ти так і будеш тут на самоті упиватися? — Глорія граціозною ходою наблизилася до мене. 

— Я ж попереджала тебе, — байдужим тоном озвалася я. — У мене немає настрою. 

Зробивши глибокий ковток, я подивилася на подругу, яка починала вже закипати. Її бездоганне обличчя, як завжди, не виказувало жодних яскравих емоцій, а ось очі метали блискавки.

— Мені здавалося, ми прийшли сюди відволіктися та повеселитися, — єлейним голоском прошепотіла вампірка мені просто в вушко.

— Я можу скласти тобі компанію, красуне.

До нас підійшов чоловік у шовковій, напіврозстебнутій чорній сорочці з келихом чистого віскі в руці та зухвалою посмішкою на обличчі. Він звернувся до мене, присівши поруч.

— Я й сама здатна з цим чудово впоратися, Джа, — зашипіла подруга. 

Чоловік, відпивши частину свого напою, жадібним, хижацьким поглядом оглянув Глорію, нахилився до мого вуха і прошепотів:

— Вона безперечно прекрасна, але і я нічим не гірший. Не відмовляй собі в задоволенні.

Я дзвінко розсміялася, так, що мій напій пішов носом.

— Джакор, ти невиправний.

Дійсно, у цього вампіра було вельми специфічне почуття гумору. Оскільки ми знайомі досить давно, я сприймала його слова належним чином, але далеко не всім це було зрозуміло.

— Вибач, красунчику, але з цією дівчинкою в тебе немає шансів, — холодно сказала вампірка, дуже сексуально закусивши нижню губу. 

У повітрі стало іскрити від напруги, і я, відчувши себе зайвою, вирішила залишити цих двох та приєднатися до подруги, яка танцювала.

Аж раптом я відчула на собі палючий погляд. Все тіло скувало приємне передчуття. Я достеменно знала, кому він належить, адже його енергетику не сплутаю ні з чиєю іншою. Піднявши голову, я побачила його. Мого коханого чоловіка.