Ріна Март - Під лапою Вовка, Ріна Март

Зал умить принишк.

Владислав ІV Ваза був доволі повним чоловіком приємної зовнішності з бородою і вусами по тодішній моді. Одягнений у шиті золотими та срібними нитками королівські шати, він упевненою ходою пройшов до трону, а за ним одразу ж змикався натовп вельмож. Ніхто не смів присісти доти, доки цього не зробить король. Нарешті Владислав сів на свій трон, і зал заповнив шум стільців, що пересували. Знать розсідалась по своїм місцям.

Засідання розпочалося.

Де Брежі відверто куняв на своєму стільці, очікуючи, коли король мовить про нього слово. Засідання явно затягнулося, питання, які уважно слухав король, його не цікавили, бо стосувались суто внутрішніх справ Варшави. Він з нетерпінням очікував вердикту свого питання, бо так і не встиг перекинутись хоча б словом із Хмельницьким. Що думає про остаточну ціль його візиту генеральний писар? Богдан тим часом явно не нудьгував, він щось жваво обговорював з незнайомим козаком, який нахилився до нього ледь не впритул.

Нарешті граф почув своє ім’я та зосередився на промові короля. Владислав говорив про те, яка важлива місія випала нині Польській Короні – він збирає грізне військо, аби остаточно отримати перемогу над іновірцями та показати усьому світові могутність справжньої християнської віри. У цьому йому допоможе вірний союзник – козацькі воїни-реєстровці на чолі з генеральним писарем Богданом Хмельницьким.

- … Проте нині звитяжні часи чекають не лише Польську Корону, а й нашого вірного союзника – принца Конде. – вів далі король, і граф уважно стежив за кожним його словом. – Вам відомо, що він прислав до нашого королівського двору свого посла, віконта Рауля де Брежі. – Владислав кинув погляд на місце, де сидів граф і той підвівся, легенько вклонився, зауваживши який гострий погляд кинув на нього в цей момент незнайомий козак. Та хто ж це такий? А король тим часом нарешті закликав його та Хмельницького до себе. Де Брежі з достоїнством наблизився до трону. Разом з Богданом підійшли Пшиємський та незнайомий сіроокий козак. Тоді Владислав продовжив:

- Польська Корона завжди виконувала свої обіцянки, завжди стояла на боці правди, завжди підтримувала своїх союзників. Запит на допомогу від Франції було почуто, тож ми постановили відрядити послів на чолі з Богданом Хмельницьким у супроводі графа де Брежі до Фонтенбло, аби він безпосередньо на місці домовився про умови цих перемовин.

Відлягло. Як же відлягло. Графу хотілось танцювати. Прямо тут, у Сенаторській залі. Нарешті. Нарешті справа зрушила з мертвої точки і він закінчить листа Мазаріні на дуже-дуже хорошій ноті. Де Брежі ледь стримував себе, аби не посміхатися на всі зуби, мов дурень. Це було б не вельми доречно для персони такого рангу. Натомість він ледь дочекався закінчення офіційної частини засідання, а тоді запитально глянув на Хмельницького, кивнувши в бік незнайомця:

- Шевальє? – маючи на увазі вияснити якої крові козак – знатної чи простої.

- Так, шляхтич. – коротко кинув Хмельницький.

- Барон. – несподівано встряв у розмову незнайомець. – Барон де Сіре. – відрекомендувався він, театрально уклонившись графу.

Хмельницький закашлявся, гучний сміх прокотився залою. Козак же і оком не змигнув. Продовжував так само серйозно дивитись на Де Брежі, який ніяково споглядав то на короля, то на Хмельницького, явно не розуміючи яку реакцію має видати на таку заяву. Першим порушив цей театр король. Владислав піднявся, тим самим показуючи, що аудієнцію закінчено. Разом із ним піднялися вельможі, шумно відставляючи стільці у бік та кланяючись одне поперед одного. Лиш козак так само непорушно стояв серед тронного залу, не звертаючи уваги на увесь цей придворний етикет. Коли король вийшов із зали, а за ним посунула значна частина знаті, Хмельницький нарешті відрекомендував козака як і належить:

- Се Іван Дмитрович Сірченко, подільський шляхтич, кальницький полковник. Він разом із нами відпливе до Фонтенбло та очолить полк, який король своєю милістю надає Республіці Франція на допомогу.

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість. напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))