Ріна Март - Під лапою Вовка, Ріна Март

Іван Сірко отримає славу та визнання у битві при Жванці. Під його орудою запорізькі полки здобудуть перемогу. Проте подальші події та зближення з московією змусять характерника перейти на бік повсталих проти московського царя козаків. Чи вдасться йому сховати Софію у Мерефі та що буде далі з їх щирими трепетними почуттями можна буде прочитати у третій книзі, що носить робочу назву «Руїна».

Історичні неточності в книзі:

Як і кожен митець, задля драматичного ефекту деякі історичні події в книзі були трішки викривлені. Які саме, читайте нижче

Ярема Корибут-Вишневецький насправді сконав не у таборі під Жванцем у 1653 році. Князя не стало 20 серпня 1651 році під Паволоччю за таємничих обставин, описаних у книзі. Досі достоменно невідомо від чого насправді помер цей славетний полководець – за однією з версій, його доконала дизентерія. Вважається, що муміфіковані останки Вишневецького покояться в крипті монастиря Святого Хреста (Święty Krzyż) в Польщі.

Фронда Принців у Франції, яку очолив непокірний принц Конде насправді відбулася в 1650 – 1653 роках, а не у 1648 році, як описано в книзі. Перша Фронда (парламентська) відбулась у 1648 – 1649 роках. Просто по датах не збігалось з подіями в Україні, що змусило мене вдатись до тези «я художник, я так бачу» і трішки пришвидшити події у Франції. Звісно, що Сірко у цих подіях участі не брав.

Дюнкерк – ще один камінь спотикання у романі, який претендує на звання історичного )) Достеменно невідомо чи брав Сірко Дюнкерк – тут думки істориків розходяться, проте я схиляюсь до думки, що він таки там був, адже недарма у Франції, саме у Дюнкерку відкрито меморіальну дошку на честь легендарного кошового отамана Запорозької Січі та українських козаків, які брали участь у визволенні міста під час Тридцятилітньої війни. Встановлено дошку на Тріумфальній арці XVІІ століття. Так що Сірко не лише український герой, він ще й герой Франції.

В усіх інших датах текст максимально наближений до подій, що відбувались у період, описаний в романі. За достовірність діалогів не можу поручитися, так само як і за дружину Сірка – ніхто не знає ким вона була насправді та як її звали, тож тут явно простір для фантазій безмежний. А вважаючи якою легендарною особистістю був Сірко дружина його мала бути такою ж видатною та особливою ))

Я бажаю вам приємного післясмаку від прочитаного. Собі – натхнення. Зустрінемось на сторінках третього роману циклу Козацька Доба. Зустрінемось на уламках Руїни.

Кінець