Сергій Олексійович - Мілана, Сергій Олексійович

Хотілося Мілані чогось такого - незвичайного. І  найцікавіше було то, що такі самі думки були й в ії подруги Кароліни. Юліана, третя подруга, та трималася іншої думки. Не цікавило її ні якесь там кохання, ні тим більше хлопці. Ну, може і хотілося їй, та вона сама в цьому не була помічена ніколи та нікому ще з хлопців, як бачила Мілана їі подруга не посміхнулася та не зробила якійсь перший крок на зустріч. Коли дівчата про це все розмовляла, то Юліана завжди поспішала перевести розмову на щось інше. Про хлопців це в неї наче якесь табу було.

А Мілана та Кароліна, як зберуться у двох дома у когось з них, то й розмов тільки про кохання та про парубків.

- Хочеться когось покохати. Як в книзі. На усе життя, - зізнавалася подрузі Кароліна. - Хочеться мені романтики. Гуляти разом. Цілуватися. Щоб він, мій хлопець, мій коханий, обіймав мене міцно. Обіймав міцно та з любов'ю. І так нам добре буде удвох. І щоб все у нас було серйозно. Щоб весілля. Хочу заміж!

Та Мілана не так все собі уявляла. Та й бажала вона іншого. Вона теж хотіла собі хлопця та, щоб він був заможний. З автівкою. Не якійсь там бідний студент. Серйозна якась людина. Та для цього треба було вдягатися гарно та мати гроші, щоб десь ходити. По якихось престижних клубах де бувають заможні чоловіки. Потрібні були гроші. І така можливість невдовзі в неї з'явилося.

- Мілана. Є пропозиція. Ти ж все одно вечорами вільна, то чому б тобі не допомогти мені з позакласною роботою? - Спитала її якось рідна тітка, що працювала віднедавна директоркою в школі.

- Так, а що треба робити? Я залюбки. - Відразу погодилася Мілана.

- Три рази на тиждень будеш вести в моїй школі дискотеку. Там нічого немає складного.Ти справишся. Музика. Танці. Все, як ти любиш. А ще і гроші тобі будуть платити. Невеликі. Зате всі твої. Чесно зароблені.

Ну, звісно вона була згодна. Музика. Танці. І гроші. Все, як вона і справді любить. Ура. Ура. Ура.

І понеслось. З подруг тільки Кароліна їздила та допомогла їй постійно. Юліана іноді тільки до них приєднувалася. Та це бувало дуже рідко. Ій це було все не дуже ціково. А от Кароліні все так подобалося. Вона була в захваті від цього. Та постійно дякувала Мілані, що та запросили їй допомагати. І це було зрозуміло. Бо для Кароліни це було наче вона, як у космосі побувала.

В плані, що стосується знайти собі на дискотеці хлопців, то як виявилося, ловити там немає чого було. Ну, а гроші? Теж можна сказати копійки. Тим більше все залежало від того скільки було присутніх. А з цим у дівчат були проблеми. І поки, що вони не знали, як зробити так, щоб до них ходила уся школа. Але роботу свою не кидали. Хоч якесь справжне життя, а то крім інституту більше нічого в їх житті зараз і не було. Навчання віднімало майже увесь вільний час. А тут нові знайомі. Нові враження. Нові люди. Та все це було не зовсім те, про ще вона мріяла вночі. Чого бажало ії палке дівоче серце. Кароліна хотіла заміж. А Мілана? Чого бажаю я, постійно питала дівчина в себе.

А Мілані хотілося пізнати те, чого вона була позбавлена усі ці свої, майже вже дев'ятнадцять років. Не кохала ні разу. Може щось і було таке схоже та хіба на це був час. Мама казала інше. Треба вчитися. Треба постійно займатися, щоб чогось у житті добитися. Вона бачила, як жили її батьки. М'яко кажучи, не багато. Вона бачила, як жила її подруга Кароліна. А там було з чим порівняти.

Гроші. Так це добре. Але її вже давно не дитяче тіло та душа прагнули ще чогось. Часто у снах та мріях вона бачила себе у чиїхось обіймах. І це було так солодко. Так приємно. Але зовні Мілана була завжди холодна, як крига. Ніхто не бачив, щоб вона колись плакала. Вона сміялася. Це вона вміла. Так мрії, мрії. Та їй хотілося відчути це все насправді. Щоб поруч був він - її коханий хлопець. Але вона у цьому нікому ще не зізнавалася. Боже, мріяла вона. Яке це, мабуть, щастя, бути коханою! 

Мілана була звісно дівчина серйозна. Тому і бажала бачити поруч з собою якогось дорослого чоловіка. Мовчазного та сильного. Щоб міг її підкорити. Щоб гроші в нього були на всі її бажання та вибрики. А хіба такого знайдеш, коли ти ведуча на шкільній дискотеці?

- В тебе колись був хлопець? Ну так, щоб по справжньому? Тобі ніколи не хотілося покохати? Щоб аж солодко так було у грудях і сильне плече, коло тебе завжди було? - Питала вона у подруг.

Юліана та завжди мовчала і нічого зайвого не казала. Здається вона взагалі не любила хлопців. І нічого такого в ії житті і не було. А якщо і було, то вона про це чомусь не розповідає.

- Якась вона дуже таємнича, наша Юля, - зізнавалася Мілана, коли вони разом з Кароліною їхали з навчання до дому. Бо їм обом було по дорозі. Юліана жила в іншому районі міста. Тому не дуже часто вони поверталися до дому з інституту у трьох.

- Так. Так. Згодна з тобою, Міланочка! Згодна на всі сто. Щось в неї було. Щось по справжньому. От через те вона і чоловіків усіх ненавидить. Дивна вона якось. - Виказувала свої думки Кароліна.

До речі Кароліні й не треба було зовсім тих коштів, що вони утримували за свою вечірню працю у школі. Гроші в неї були. Та їй також, як і Мілані, хотілося мати поруч з собою кохану людину. Але поки, що такого хлопця вона на жаль не зустріла. 

У себе на районі була в Кароліни тільки одна лише подруга. Ще зі школи. Разом сиділи за однією партою. Потім після школи дівчата пішли вчитися в різні місця та все одно щовихідного завжди перетиналися. Було про що завжди їм поговорити. Поділитися різними цікавими новинами. Хто одружився з класу. В кого дитина вже народилося. Що нового сталося у їхньому особистому житті.

- Життя йде. Та якось воно мимо нас проходить, - жалілася Кароліні її шкільна подруга Наталія.- Не щастить мені в коханні. Наче сподобався хлопець. Разом вчимося. Так йому одне тільки і треба від мене. Як запросила в гості, відразу поліз до мене. А ти ж знаєш. Я ще незаймана. Мені б погуляти спочатку треба і потім вже може через пів року чи там більше. Як побачу, що все в нас серйозна от може тоді щось там й буде. А так ні! Нізащо! Ще чого не висточало! Як згадаю аж огидно так стає.