Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

сукупність матеріальних та ідеальних джерел, які виникають на конкретний момент розслідування. Отже, у визначення слідчої ситуації повинен вводитися суб’єкт пізнання. З урахуванням цього ситуації класифікують за суб’єктом: експертні, розшукові, судові, слідчі.

Слідча ситуація — це пізнана слідчим сукупність умов, в яких на даний момент здійснюється розслідування; це інформаційна модель, яка склалася у суб’єкта доказування на основі пізнання реальних умов, за яких здійснюється розслідування.

При побудові (пізнанні) слідчої ситуації слідчий враховує такі фактори:

• інформаційного характеру стосовно події злочину;

• процесуального і тактичного характеру;

• психологічного характеру;

• організаційного характеру.

Слідчі ситуації класифікують за різними підставами, але існує думка, що найповнішу класифікацію запропонував Л. Драпкін:

• прості та складні;

• проблемні та конфліктні;

• типові та специфічні;

• закриті та відкриті;

• одноелементні та багатоелементні (комплексні);

• суворого суперництва та несуворого суперництва.

Існують також інші класифікації слідчих ситуацій, складені з урахуванням їхнього змісту і напряму розслідування (О. Баєв, В. Бахін, А. Дулов, В. Коновалова та ін.).

Викладене вище дає підстави вирізнити такі основні види слідчих ситуацій:

• сприятливі та несприятливі;

• конфліктні та безконфліктні;

• типові та специфічні (нетипові);

• початкові, проміжні, кінцеві.

Сприятлива ситуація складається за наявності достатнього обсягу інформації. Ситуація стає сприятливою, коли для її вирішення потрібно тільки забезпечити раціональну реалізацію можливостей (слідчих, оперативно-розшукових, громадських, організаційних). Несприятлива ситуація виникає у тому разі, якщо слідчому для її розв’язання необхідно визначити заходи впливу, прийняти тактичне рішення та реалізувати його. Несприятлива ситуація найчастіше характеризується відсутністю достатнього обсягу інформації для її вирішення. Дії слідчого спрямовані на збирання інформації з метою її дослідження та введення до кримінального процесу.

При конфліктній ситуації інтереси слідчого та учасників процесу розслідування не збігаються (наприклад, обвинувачений прагне приховати сліди злочину, не нести за нього відповідальності тощо). Безконфліктна слідча ситуація виникає у тому разі, коли інтереси учасників розслідування збігаються.

Типова ситуація складається у тому разі, якщо при розслідуванні злочину діють загальні закономірності механізму здійснення злочину, утворення джерел доказової інформації. Для вирішення типових ситуацій застосовують заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого, дізнавача. Специфічна слідча ситуація складається за характерним збігом обставин, які потребують вибору нетипових засобів і тактичних прийомів вирішення.

Початкові слідчі ситуації виникають на стадії порушення кримінальної справи та на початковому етапі її розслідування. Проміжні ситуації характерні для подальшого етапу розслідування (робочого етапу), вони можуть бути різних видів. Кінцеві ситуації складаються при завершенні розслідування, оцінці його результатів. Вони визначають, як завершилося розслідування та які проблеми виникли у зв’язку з цим. Вирішення кінцевих ситуацій передбачає таку діяльність слідчого, яка завершує процес розслідування.

Для розв’язання слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення: вибирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. Спочатку це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому — це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті-решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення.

Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення — це діяльність, яка включає:

• оцінку ситуації;

• створення уявної інформаційної моделі;

• виокремлення проблеми та побудову версій;

• планування діяльності щодо розв’язання ситуації;

• практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяють на процесуальні і непроцесуальні. До процесуальних належать рішення про порушення кримінальної справи, відмову у порушенні справи, обрання виду необхідних слідчих дій, обрання заходу процесуального примусу, зокрема запобіжного заходу тощо. Непроцесуальні тактичні рішення — це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Вибір найраціональніших засобів і тактичних прийомів пов’язаний із ризиком, тому необхідна достатня інформаційна база. Отже, тактичне рішення — це вольовий акт слідчого, який полягає у визначенні мети, а також засобів і способів її досягнення. З огляду на це будь-яке тактичне рішення має відповідати низці вимог: законності, етичності, обґрунтованості, своєчасності, реальності виконання.

Тактична операція являє собою сукупність слідчих, оперативних та інших дій, які плануються слідчим для вирішення слідчої ситуації під час розслідування злочину. Отже, слідчі дії, оперативні та організаційні заходи є складовими елементами тактичної операції. Тактична операція є засобом розслідування, вона завершує процес ситуаційного розслідування, який включає ситуацію, тактичне рішення та тактичну операцію.

Процес розслідування — це пізнавальна діяльність слідчого з приводу події злочину. Будь-яка ситуація, що виникає на конкретний момент розслідування, ставить перед слідчим пізнавальне завдання, для вирішення якого він приймає тактичне рішення, яке практично реалізовує в тактичній операції.

Здійснена тактична операція формує нову ситуацію, для розв’язання якої слідчий знову приймає тактичне рішення і реалізує його під час тактичної операції, і так доти, доки не буде завершено розслідування.

Процес здійснення тактичних операцій повинен відповідати певним принципам. А. Дулов пропонує такі принципи:

• індивідуальність при розробці та здійсненні тактичної операції, при вирішенні кожної слідчої ситуації, яка складається;

• обов’язковість попереднього криміналістичного аналізу злочину;

• використання даних наукової організації праці;

• динамічність здійснення тактичних операцій;

• поєднання колегіальності та одноособовості при здійсненні тактичної операції;

• обов’язкове дотримання етичних норм;

• завершення тактичної операції процесуальною фіксацією її здійснення та результату.

Види окремих тактичних операцій:

• тактична операція “збирання інформації”;

• тактичні операції групи “пошук”;

• тактичні операції групи “фіксація”.

Здійснення тактичної операції складається з таких елементів: визначення мети операції; прийняття рішення про здійснення операції; розробка моделі та планування тактичних операцій; безпосередня організація сил і засобів здійснення операції.

Розроблення моделі й планування тактичної операції (наприклад, збирання інформації) здійснюється із дотриманням таких умов:

• оперативність при одержанні інформації;

• конспіративність збирання інформації;

• постійна перевірка достовірності та надійності інформації;

• забезпечення збирання інформації з використанням найменшої кількості технічних засобів і тактичних прийомів;

• обов’язковий синтез усіх фактів і відомостей щодо них в єдиній системі інформації про об’єкти, процеси, явища.

Поняття “тактична комбінація” було запозичено з теорії оперативно-розшукової діяльності. Цим терміном визначають сукупність слідчих дій та оперативних заходів для реалізації одного з тактичних прийомів. Л. Драпкін та А. Дулов вважають, що поняття “тактична комбінація” несе інше смислове навантаження, яке відрізняється від поняття “тактична операція”. Тому комбінація як складний задум, система прийомів для досягнення будь-якої мети відрізняється від тактичної операції, хоча Р. Бєлкін і В. Колдін ототожнюють ці поняття.

Вважатимемо, що рацію мають Л. Драпкін та Д. Дулов, які зазначають, що тактична операція за змістом та завданнями не дорівнює тактичній комбінації, перша за обсягом ширша за другу. Слідчий здійснює тактичні операції, які поєднують слідчі дії, оперативні та організаційні заходи для вирішення слідчих ситуацій, тобто операція