Роман Олійник (Argonayt) - Аудиторська ПеревІрка, Роман Олійник (Argonayt)

2

Ірена виявилася вельми пунктуальною особою. Минуло рівно півгодини від її телефонної розмови, як у квартирі Вольдемара зазвучала мелодія вхідного дзвінка. Вампір розчинив двері й критично оглянув свою некликану відвідувачку. Перед ним стояла жінка віком десь між тридцять п’ять і сорок років. Невисокого росту, без зайвої повноти, однак і не худорлява, круглолиця і сіроока вона вразила його двома речами. Перше що впало в око Вольдемара були довге яскраво-руде волосся гості, що кучерявими хвильками розсипалося по її плечам і спині. Друге, що практично миттєво відчув вампір був солодкувато-пряний аромат магії, що линув від незнайомки.

Сумнівів не залишалося, в його помешкання прийшла справжня відьма. Може й не надто сильна і вправна, однак присмак чарів, що ширився від жінки, Вольдемар ні з чим не сплутав би. Залишилося лише вияснити справжню причину її візиту, приречено подумав він пропускаючи гостю в квартиру. В те що вона буде банально студіювати з ним бухгалтерські фоліанти не вірилося і на дещицю секунди.

На цей раз він помилився. Рудоволоса відьма дійсно вирішила зайнятися тим для чого власне й заявилася в помешканні вампіра. Пройшовши в його робочий кабінет, вона почала, з діловим виглядом, розкладати кіпи тек принесених в своєму, здавалося бездонному, портфелі. Минуло лише кілька хвилин як величезний стіл було засіяно рясним розсипом різноманітних звітів, квитанцій, платіжок та іншої бюрократичної документації котрі так ненавидів Вольдемар.

Впевнено вмістившись за столом жінка без зайвих слів потяглася до найближчого папірця і розпочалася… Такого пекельного дня у бідолашного вампіра вже давненько не траплялося. Мало того, що йому не дали виспатися, так ще й буквально винесли мізки такими малозрозумілими термінами як авізо, пеня, сальдо, чек і т. д. Вальдемар ніколи не цікавився такою стороною існування свого нічного клубу, доручаючи таку марудну і незрозумілу йому роботу своїм підлеглим.

Десь після полудня не втримавши такого знущання, вампір заблагав про невеличку перерву. Рудоволоса відьма, як йому здалося з деякою зверхністю глянула в його сторону, та все ж поблажливо дала свою згоду. Він полегшено зітхнув і запропонував жінці на вибір щось випити. Сам Вальдемар не вживав людських напоїв, але завше тримав їх про запас, на той випадок коли хтось навідається до нього в гості.

Ірена забажала скуштувати екзотичного кальвадосу. Вампір з готовністю наповнив бокал бурштинового напитку для гості. Собі ж щедро плеснув консервованої крові. Був надто виснажений і вважав за потрібне хоч трішки підкріпитися, щоб поновити свої сили. Вже за кілька хвилин вони зручно примостилися одне проти одного й насолоджувалися кожен своїм питвом.

Коли бокали майже спорожніли жінка несподівано поцікавилася:

– А складно бути вампіром?

Вольдемара не надто вразило це запитання. Чорно-багряний інтер’єр його кабінету, зі щільно заштореними вікнами, багато чого говорив розуміючій людині. Зрештою вона була відьмою і могла й здогадатися або відчути його справжнє єство. Вампір вже хотів щось відповісти рудоволосій бестії, як вона знову зронила:

– Та це не так вже й важливо. Давайте краще поговоримо відверто про інше.

Оця пропозиція вже значно більше здивувало арт-директора. Він лише кивнув головою на знак згоди й приготувався слухати оте «інше».

Ірена зробила ще один ковток кальвадосу і глянувши йому прямо в вічі промовила:

– Справи ваші доволі кепські. Фінансовий стан нічного клубу прямо кажучи – плачевний. Фактично він знаходиться на грані банкрутства. Борги чималенькі, а у бухгалтерській документації такий розгардіяш, що очманіти можна. На додачу значні махінації з податковою звітністю дають підставу припустити, що цим розважальним закладом незабаром можуть зацікавитися правоохоронні органи. Одним словом – ви за один крок від того, щоб втратити свій бізнес, та я можу зарадити вашим проблемам.

– Яким чином? – вирвалося у вампіра.

Відьма злегка посміхнулася кутиками вуст і вела дальше:

– Я вже давно в цій професії, прекрасно орієнтуюся у всіх її нюансах і добре знаю що й до чого. Скажу більше мені також відомо і хто хоче прибрати до своїх рук, після банкрутства, ваш клуб, і хто йому в цьому допомагає та неабияк зараз шкодить вам. З цією інформацією та моїми професійними вміннями думаю ми зможемо владнати цю проблему й витягнути вас з халепи.

– І хто ж мені так паскудить? – не стримався Вольдемар. – Скажіть їхні імена.

– Не все відразу, – спохмурніла відьма. – Спершу поговоримо про те, що я отримаю за свою інформацію та допомогу.

– Що ви хочете? – вампір вишкірився від нетерпіння.

– Я хочу щоб ви мене навернули у вампіра, – безпристрасним тоном промовила жінка.

– Це не можливо, – коротко відрубав Вольдемар.

Ірена відклала недопитий бокал, піднялася з кушетки і мов змія люто просичала:

– У мене невиліковна хвороба. Не хочу казати яка саме, та повірте жити мені залишилося лічені місяці, якщо не тижні. Ні лікарств, ні зілля, ні заклять від неї не існує. А я не хочу помирати. Я ще надто молода щоб залишати цей світ. Я хочу ще жити і насолоджуватися життя. Все що можна було спробувати для свого порятунку я вже спробувала. Безрезультатно. Єдине що залишилося так це стати вампіром.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍