Напрієнко Андрій - Пустота, Напрієнко Андрій

Артем мовчав, вбираючи його слова. Потім, після паузи, невпевнено запитав:

— Але ж… можна щось відбудувати? Почати спочатку?

Максим хмикнув.

— Ти дійсно думаєш, що все настільки… безнадійно?

— Ага. Побудуємо новий Київ із паличок і слів? Ти перший, хто буде класти цеглу, коли нас будуть розривати на шматки Рейдери чи ці… — він кивнув на Блукачів унизу. — Чи ти думаєш, що вони теж мріють про краще майбутнє?

Артем провів його поглядом, проковтнувши клубок у горлі.

— Ти дійсно думаєш, що все настільки… безнадійно?

Максим усміхнувся — сухо, майже невиразно.

— Надія — це гарна історія, яку люди розповідають собі, щоб не зламатися.

— А що, як вона справжня?

— Тоді вона забирає життя ще швидше.

Артем зітхнув.

— Знаєш, ти ведеш себе так, ніби вже мертвий.

Максим знову подивився на нього.

— Можливо, я таким і є.

Артем відвів погляд.

— То що? Просто прийняти, що все втрачено?

Максим зітхнув.

— Не все. Але якщо хочеш жити — будь готовий заплатити ціну.

Артем втупився в підлогу, обмірковуючи слова.

— Мені важко це прийняти, — зізнався він. — Але я радий, що ти мій куратор. Може, разом ми знайдемо шлях у цьому хаосі.

Максим глянув на нього — іскра віри в очах Артема дратувала, але й чіпляла щось у глибині душі.

Він востаннє поглянув у вікно, ніби щось там шукали його очі. Десь серед руїн лишилися його привиди. Але вони вже не кликали його назад.

Позаду раптом щось різко затріщало.

Артем сіпнувся й інстинктивно схопив автомат.

Максим обернувся, стискаючи рукоять рушниці.

— Що це? — прошепотів Артем, його голос тремтів.

— Не знаю, — відповів Максим, прислухаючись. Звуки наближалися — шурхіт, скрип.

— А якщо це Блукач? — Артем поблід, стискаючи зброю.

— То стріляй, новачку, — сухо буркнув Максим. — Якщо не хочеш, щоб твоє тіло довелося нести назад на плечах.

Артем ковтнув, стискаючи автомат.

Максим підняв помпу, прислухаючись.

— Стій тихо, — наказав він.

З темряви вискочив Блукач — тонка шкіра блищала, пацучий хвіст гойдався. Червоні очі вп’ялися в них.

— Стріляй, новачку, — тихо наказав він.

Артем вистрілив, але руки тремтіли — кулі влучили в стіну. Блукач завив і кинувся геть, збиваючи уламки.

— Чорт! — вигукнув Артем. — Він нас бачив!

— І злякався більше, ніж ти, — буркнув Максим, опускаючи зброю. — Але тепер ми засвітилися. Скоро тут буде не лише він. Ходімо вниз.

Вони вийшли на вулицю. Град припинився, залишивши калюжі, що відбивали хмари. Повітря пахло сирістю й страхом.

— Ми на території Рейдерів, — сказав Максим, оглядаючи руїни. — Темніє. Треба поспішити до мосту.

Вони рухалися швидко, тримаючись ближче до стін, уникаючи відкритих просторів. Кожен крок луною відбивався між порожніми будинками, і Максим, прислухаючись до звуків, відчував, як у грудях наростає тривога.

Його переслідувало відчуття, що за ними стежать.

— Тримайся ближче, — прошепотів він Артему.

Той кивнув, зціпивши зуби.

Максим знову озирнувся. Вулиця була порожня, але тіні на стінах здавалися живими. Вони тремтіли, рухалися, ніби крадькома наближалися до них.

— Ти щось помітив? — напружено запитав Артем.

— Мені здається, що ми не самі, — відповів Максим. — Треба бути напоготові.

Спочатку вони рухалися повільно, намагаючись не шуміти. Артем стискав автомат, а Максим вдивлявся в темряву. Напруження зростало з кожною секундою.

Вони не знали, що вже давно їх ведуть.

Рейдери.

Жах Пустоти. Привиди цього світу.

Ніхто не бачив їхніх облич, і серед виживших мало хто вірив, що за масками ховаються люди. Сталкери перетворили Рейдерів на міф — невловимі тіні Київської Пустоти Лівого берега. Вони знали ці руїни краще за всіх, їх не раз бачили, як вони приборкують монстрів — Блукачів чи навіть Літунів, — ніби ті були їхніми ручними псами. Так і народилися легенди: Рейдери — не просто мародери, а господарі лівобережної Пустоти, щось середнє між людиною й потойбічною силою. Одягнені в пошарпані лахміття, схожі на пісчані туніки, вони зливалися з пилом і вітром, що гуляв між зруйнованими багатоповерхівками.

Максим зупинився, відчувши щось підсвідомо неправильне.

Його погляд упав на розбите вікно в будинку навпроти.

Тінь.