Стася - "Ритм твоїх слів", Стася

Глава 2: Молодий музикант

Локація: Та сама кав'ярня, але вечір уже розпочався. Легкі тіні покривають стіни, а світло ліхтарів відбивається у вікнах. Музика з невеликого стерео наповнює приміщення, створюючи атмосферу спокою, але вона абсолютно не порівнянна з тим, що відбувається всередині Олексія.

Опис хлопця:
Олексій сидить за столом з гітарою, що ставить собі як ще один елемент у творчому процесі. Йому 26 років, але він не надто захоплений, щоб виглядати старшим. Він вільний, як вітер, і це йому вдається. Він не любить плани, бо йому здається, що життя — це постійний процес відкриттів, імпровізацій і змін. Кожен день для нього — це шанс дізнатися щось нове. Він — не той, хто сидить в офісах, не той, хто поважає строгі графіки. Його життя — це музикування, зустрічі з людьми, неочікувані події. Гітара — це більше, ніж інструмент, це його спосіб виражати себе.

Думки Олексія:
"Вже День закоханих... усі намагаються знайти когось, кому б можна було подарувати серце, а я... чому б не просто сприймати це як ще один день для мене? Можливо, я і сам в якийсь момент мав би знайти когось. Але зараз... зараз я насправді не готовий до цього. Я лише граю свою музику, і це все, що мені потрібно. Я не хочу планів і графіків, я хочу бути тут, у цьому моменті."

Він дивиться на Катерину і відчуває цікавість, навіть легкий виклик. Її серйозність здавалася йому майже комічною. Всі інші в кав'ярні, немов улюблені герої романтичних фільмів, а вона — ніби чужий персонаж у цьому світі. Але що таке її серйозність? Це її спосіб оборони від всього, що її лякає? Чи це просто її стиль життя? Олексій не знає, але йому цікаво.

Думки Олексія щодо Катерини:
"Вона здається такою далекою від мене. Але є щось у її очах, що все ж говорить про бажання вийти з цього кола. Може, я і допоможу їй... хоча я й не знаю, чи зможу я це зробити. А може, я й сам її зміню."
Олексій піднімає гітару, бере кілька аккордів. Він не чує, як вони створюють музику, він просто діє. Можливо, так само, як він намагається звільнити її від обов'язків, він намагається звільнити себе. Можливо, саме через це він і тут — бо шукає відповіді на свої власні питання.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍