Агне Ашкелянець - Виклик, Агне Ашкелянець

— Пропоную нарватись на реперів, — сказала фарбована брюнетка, Північ (або Сара Максвуд), коли Братство зібралось на зустріч.

Місце зустрічі, баскетбольний майданчик, не було випадковим.

Уже декілька років господарями Бекстріт вважалась банда боксерів Марка Андерсона. Кожній тусовці, що бажала проводити будні в цьому районі, доводилось буквально викупляти в Марка ділянку для зустріч. Та вічній кокетці Джессіці Нарт (вона ж Містика) підлітковий король вирішив піти на поступки.

Баскетбольний майданчик дістався НІ майже задарма. Хіба дівчині довелося сходити з Марком на побачення. Довго воно не тривало, оскільки зʼявився один із численних кавалерів та нам’яв Марку чуба. Джессіка, котрій  не хотілося жертвувати невинністю, під час бійки акуратно щезла.

Марк більше не потикався до неї з побаченнями. Мабуть, суперник виявився сильним.

— А раптом вони нас впіймають? — запитала Акула, вона ж Черіл Лайкед, пухкенька дівчина, котра з’являлась на зустрічі рідко. Вона вмостилась на асфальті так, щоб всі бачили нові яскраво-червоні «Конверси».

— Мила моя, — звернулась фарбована білявка, Містика. — А ти чого очікувала? Що в екстримі немає ризику? Аби отримати від нього насолоду, треба добряче підставитись. І взагалі, пропоную переглянути наше Братство, колеги! Половина з вас навмисне пропускає наші вечори, а при зустрічі ще й ледарює.

— Чи не про мене ти?! — Акула зірвалась на ноги. — Чи не я ледарюю?!

— Замовкни й сядь на місце! — закомандувала білявка. — Думаю, нам потрібно обрати голову. Лише після цього зможемо організовано шукати екстрим.

— Але, Містико, — звернувся до неї симпатичний темношкірий хлопець, Дим. — Ми існуємо вже три місяці. І нам було добре без керівника.

— Так, але часи змінюються, а кількість конфліктів зростає. Має бути хтось, хто піклуватиметься про Братство та просуватиме його серед підлітків.

— Пропоную на цю роль Містику, — усміхнулась Північ. — Ти й так за нас горою, особливо в школі. Непомітною такою, постійно відвернутою в інший бік. Особливо якщо там стоять хлопці.

Містика жартома штовхнула дівчину.

— Пропоную влаштувати вибори. Нехай кожен, хто хоче очолити нашу команду, роздрукує на аркуші паперу свою велику фотографію, напише ім’я, прізвище, вік і гасло. Уявіть, що це президентські вибори. Розклеїмо аркуші на воротах баскетбольного майданчика. Нехай всі знають, що в НІ вибори! У середу, друзі, вислухаємо тих, чиї фотографії висітимуть, і оберемо того, хто нам до душі. Голосувати будемо всередині братства. Організацію беру на себе.

— Я тобі допоможу.

— Дякую, Півноче. А зараз зіграємо в баскетбол? Це відволіче нас від думок.

— Я не буду, — заявила Акула.

— Тоді тебе не буде! — відрубала Містика і рушила за баскетбольним мʼячем, що лежав у куті огородження.

Її погляд ковзнув по хвіртці, звідки починались сміттєві баки. Нічого незвичайного там ніколи не було, але сьогодні з одного баку звисала рука. Неначе справжня чоловіча рука.

— Що таке? — запитала дівчина з пасмами яскраво-червоного волосся, котра мала прізвисько Артерія.

Містика забула про м’яч і нетерпляче направилась до баків. Вона підійшла до контейнера, зіштовхнула важку кришку і заклякла на місці.